Розділ 5/1

Обговорення, кому керувати, затягується. Ірина за те, щоб удвох. Тоді ми швидше подружимося.

Вона рідко бачиться з сином. Інакше б знала, що її Жану лише вовки друзі.

Тато розгублений. Я наполягаю, що повинен залишитися хтось один. Могла б сильніше наполягати, але в очах Ірини не хочу випадати з образу пристойної доньки нареченого.

Жан і тут згідний зі мною.

Ой, яка честь. Король погодився!

Хлопець пояснює, що за керівництво складно вдвох відповідати. Тим паче агентство не велике, він би з легкістю впорався.

Бачте, йому на останньому курсі потрібна така фірма для проходження практики. Декан вже відмовив надати дані з Франції. Тільки в нашій країні, такі діють правила.

- Все-все, - тато підкидає руки до стелі. - Я зрозумів. Один бос, один помічник. Здуріти можна з вами, молодь. Такі розумні, ставлять умови. Сподівався, більше зрадієте.

Еге, стрибаю від щастя. Нав'язали зведеного гада, ще й бери його до себе в помічники.

- Ви ж любите змагання?

- Ну, тату! - скрикую, не стримавшись.

- А чого, цікаво ж.

- Льоню, то ми не дарма обговорили план Б, - підтримує нареченого Ірина.

- Кхм-кхм... дідько, - це Жан отак радіє заздалегідь.

Йому нічого в нашій фірмі не світить!

Папірці на практику можна і так підписати. І нехай собі звалює геть з мого життя.

- Ви пройдете серед тижня випробування. Переможцю дістанеться крісло в кабінеті. Переможеному - стілець у приймальні. Тільки не сприймайте серйозно. В інший наш від'їзд поміняєтеся.

Тато дав свій остаточний вирок. Він упертий у мене. Ще в моїх здібностях сумнівається. Ось і даремно.

Я спритна, кмітлива, не без хитрості. Можу поради у братів запитати.

Найстарший Микита взагалі власник великої корпорації. Він завжди знає все!

Другий за старшинством, Демид - крутий адвокат. Після нього йде Костя, азартний господар нічних клубів.

І наймолодший Ваня - відповідальний анестезіолог з шаленим байкерським духом у позаробочий час. До нього тоді в останню чергу, якщо випадково скину на голову конкурентові цеглину.

Часу у братів немає ще й на туристичне агентство. Зате в допомозі не відмовлять. А то я мамі Олені поскаржуся!

- Ну якщо вирішили, давайте торти будемо пробувати, - Ірина пропонує переходити на солодке.

Жан виходить з телефоном, йому зателефонували.

Швидко збираю зі столу. Наречена тата допомагає. Виявляється, навіть вчені-археологи вміють господарювати. У чотири руки веселіше. Мені подобається Ірина.

Та чим більше виникає симпатія до вибору тата, тим менше бажання її сина терпіти.

- Доню, поклич Жана. Разом розріжемо наш символічний торт.

Тато відкриває нову пляшку ігристого. Парочка наших батьків переглядаються, обмінюються щасливими посмішками.

Боже, де знайти споріднену душу й мені? Серед хлопців в універі ніхто адекватний не клеївся. Може, з дивакуватим археологом би пощастило…

Біжу спершу до себе в спальню. У сумочці є готівка. Беру гроші за торт. Всуну чорноокому, в боргах залишатись не буду.

Після спальні прямую в об'єднаний передпокій з вітальнею. Бачила там сина нареченої. Його ж ще треба покликати, та повернути, що я мала б одразу віддати.

Жан перемістився до вікна. Вдивляється задумливо вдалину, на дахи, міські вечірні вогні. При цьому слухає співрозмовника… або співрозмовницю.

- У мене все під контролем. Не смикайся, - як раптом грізним голосом ріже тишу. - Вони отримають за все. Ми виб'ємо борги і зариємо тварюк. Я нікому нічого не пробачаю.

Ой, ну все.

Коліна підкошуються.

А я йому за торт ще не віддала!