Розділ 5

- Вам сподобається, - Ірина підморгує.

Я їй теж підморгую нервовим тиком.

- Отже, слухайте, молодь, - тато займає місце за столом, підливає напої в келихи і продовжує: - Через те, що я відчув у собі дух археолога…

Закочую очі. Починається!

- Ти такий різнобічний, любий, - гладить по плечу тата Ірина.

Скосилася на Жана. Він ніби з'їв цілий лимон. Принаймні, вираз обличчя певно відповідає.

- Дякую, кохана, - з теплотою на наречену тато дивиться. - Ми поїдемо через тиждень за короною вождя. Після приїзду, зіграємо весілля. Але кидати повністю туристичне агентство не можна. П'ять років його тягнув. Тричі з дупи витягував. Бо це мій рекорд в одному бізнесі! Тож вам пропоную його очолити на час моєї відсутності.

- Я можу, - без роздумів погоджується Жан, підкидаючи гордий ніс з горбинкою догори.

Що? Татове агентство-рекорд йому?

Дзуськи!

Мовчав-мовчав і на тобі. Зголосився в боси. У-у... який розважливий негідник.

- Тато, почекай. Тебе завжди заміняв Дмитро Іванович!

- Доню, Дмитро позавчора зламав ногу і руку. Діти його вмовили з ними кататися на роликах.

Гаразд, хто ще? Думай-думай, Єво.

- Олена? Пам'ятаєш, вона якось заміняла. П'ять років у тебе агентом працює, найдовше.

- Звісно, Олена б взялася, - важко зітхає тато. - Але вона за півроку ще просила на цей місяць відпустку. Скучила за рідними, придбала квитки. Зате обіцяла залишатися на зв'язку і дистанційно своїх клієнтів вести.

Отакої... Приїхали, називається.

У всіх поважні причини - ролики, рідня, корона вождя.

Але тато вперше бачить Жана! Як можна йому довіряти?

Ех, ми ж про мого біологічного батька. Логіку тут не треба шукати. 

- Тоді я згодна. Тільки удвох управляти буде складно. Потрібен хтось один. І до сесії у мене далеко, є вільний час.

Прямо натякаю - один - це я. Рудіна, законна спадкоємиця. Синові нареченої не дам там господарювати. Особисто стежила за ремонтом в офісі. Багато цікавих ідей втілила в дизайні.

- Доню, тобі буде складно одній, - сумнівається тато.

- Євочка впорається. У тебе розумна дівчинка. І Жан нехай допоможе, - Ірина киває на сина. - Закінчує цього року факультет "Фінанси і управління". Батько його на канікулах долучає до свого бізнесу.

- Тоді я буду спокійний, - тато переводить на мене погляд. - Єво, ти ж непосидюча, творча особистість. В агентстві багато нудної роботи. Нащо це тягнути одній. Адже у тебе тільки досвід з інтер'єрами і графічними картинками.

- І ще дечим, - бурмоче глузливо Жан, щоб тільки я одна чула.

Вже можна його тицьнути виделкою в бік?

Якщо що, я прицілилася.

***

Ну що, виделка вже напоготові:))