Розділ 2

“Зустріла нестерпного хлопця. Гірше не буває!”

Поки чекаю ліфт, швидко подрузі написую. Гіркий осад разом із залишками чоловічого аромату на курточці, рвуться назовні.

"Знову боролася за справедливість?”- прилітає відповідь від Ліки.

“Ну... не зовсім. Забрала його замовлення, а він мене облапав. Розійшлися жахливо”.

“Сподіваюсь, він не надто чіплявся?!!”

Враховуючи, що я накинулася перша на нього, переплутавши з дверима, то складно оцінювати “надто”.

“Ні, але грубив. І ще пихатий!”

“Євусь, краще викинь бовдура з голови. Замовлення забрала, у тебе сьогодні важлива зустріч з новою мачухою. Подумайте про це”.

Радить подружка правильно. Вона ж мене вмовляла допомогти татові з приготуваннями для прийому.

Ніколи ще так не нервувала. Ніколи мій мрійливий холостяк настільки не наближався до одруження після втрати моєї рідної матусі.

Коханки та наречені заводилися і раніше. Але про цю, Ірину, тато відразу сказав - знайшов споріднену душу. І його очі світилися особливим світлом закоханості.

- Тату, я дивом отримала торт для твоєї спорідненої душі! - з порога кричу в наших просторих апартаментах.

Вірніше, вкрала. Але давайте не будемо з порога кидати в мене капцями.

- Розумниця моя, - відгукується тато звідкись із їдальні. Потім і визирає: - Доню, пробач, що не приділяв тобі час, як справжній батько. Ось ще знову втягую в любовні справи. Цього разу вже певно тобі сподобається Ірина. Хоч я такий собі батько, але ти знаєш - без доброго ставлення до моєї булочки, майбутнє не побудую.

- Тату, не здумай назвати при гостях мене булочкою, - закочую очі.

- А що такого? У дитинстві в тебе були о-ось такі щічки, - надуває свої, - і ти сміялася, коли так називав.

- Але я вже виросла…

Тато округлює очі.

- Так, пробач. Завжди забуваю.

Тата я в дитинстві бачила тільки невеликими періодами. Та й зараз він мотається по довгих відрядженнях.

До закінчення школи мене ростили і дбали в родині рідного дядька, старшого брата тата. Я навіть не помітила, як почала їх вважати другими батьками.

І так у мене є другий тато Олег і його дружина мама Олена. У них четверо синів, пригріли й мене під теплим крильцем. Тож я не скаржуся. Можливо, другі батьки навіть занадто носилися з улюбленою племінницею, сприймаючи мене, як рідну дочку, яка у них не з'явилася.

У нову квартиру тата переїхала після вступу до універу. Звідси близько, а мама Олена з другим татом Олегом живуть за містом. Але я до них приїжджаю майже кожні вихідні. Та й на зв'язку завжди. Частіше ніж вони з рідними діловими синами.

Як би не склалося у нас, не можу ображатися на рідного татка. Він добрий, щиро любить мене, просто не від світу цього часто…

- Тату, зате я вірю, що ти знайшов нарешті споріднену душу. Чесно, я дуже хочу тебе бачити щасливим, - підходжу і обіймаю, нехай він з привітом, що частково і мені передалося, але ми є одне у одного на будь-якій відстані.

Тягнуся поправити на татовій сорочці комір. Згадався брюнет з кондитерської. Бездоганно одягнений, напрасований. Індик чорноокий.

Мій тато б у м'ятій сорочці пішов, якби я не відібрала заздалегідь, щоб швиденько випрасувати.

Все, ніколи нам розкисати. Сльозинки душевності ховаю подалі. Женю тата зустрічати гостю на парковці. Жінці буде приємно, що її проведуть.

З нею повинен бути ще її син-студент. Розумний, начитаний, захоплюється тенісом.

Зламала двічі голову, що йому подарувати. Ліка порадила філософську книгу “Наодинці з собою” від Марка Аврелія, там щоденники римського імператора, саме для розумних хлопців. Принаймні, подарую і перевіримо.

За відсутності тата, бігаю бадьорою газеллю. Сервірую стіл. Складаю вишукано серветки. Заглядаю в кожен куточок у квартирі з трьома спальнями вільного планування. Тато викликав службу прибирання, з цим не став напружувати. Я ж займалася інтер'єром, прикрашала кожну поличку, дещо перефарбувала, картини міняла місцями. Навіть продумала поєднання повітряних фіранок зі скатертиною і малюнком серветок.

Ну все розрахувала до дрібниць.

Для нареченої тата підготувала, крім її улюбленого торта, ще туристичний намет із зображенням зоряного неба. Дивно, що жінка збирає намети в колекцію. Але вона з моїм татом. Це багато чого пояснює.

- Єво, ми вже тут! Танцюємо!

Чую з передпокою веселий голос тата.

І жіночий тихий сміх. Здається, приємний. Ой, хоч би не чергова шахрайка причепилася до нього заради грошей.

Виходжу вітатися. З наметом.