Розділ 9. Неочікувана зустріч

 Ще трохи часу Саша лежав у лікарняній палаті. І нарешті хлопець вирішив вийти на прогулянку. Проте йому ніхто не дозволяв. Та й в принципі це було занадто очевидно. Ніхто й ніколи б не випустив прогулятися самогубця. Насправді ж медсестри просто боялися того, щоб Саша не втік. Проте одна молода медсестра не проти була зробити виключення для нього хлопця.

- Можеш піти прогулятися. А, і вже завтра тебе відпустять додому. А, і я маю номер тієї дівчини. Так, що можеш їй подзвонити.

- Ні, дякую. Дзвонити не треба.Все ж таки я піду прогуляюся. - відповів Саша і просто пішов. Але тільки-но він вийшов, як тут з'явилася вона. Та сама дівчина. І в один момент хлопець посміхнувся, хоча й розумів що це виглядало дивним. До того ж, Саша впізнав її.

- Привіт! Як ти? - сказала та.

- Так, зі мною все добре. Але чому саме ти? Чому ти подзвонила в лікарні? - почав розпитувати її про все хлопець.

- Я це зробила, бо не могла не допомогти людині. Я завжди всім допомагаю. І ти не можеш стати виключенням.

- Та? А хто це недавно казав Артему, щщоб він тільки мене бив? Це ж ти була. І я це знаю. Я ж там був.

- Якщо так, то в мене тоді теж є питання. Як ти здогадався? Я ж ніби нікому не казала про це. Хіба Артем, який після цього випадку десь пропав.

- Та так, просто я вже бачив тебе раніше, тут у лікарні.

- Зрозуміла. Якщо вже так, то я хочу вибачитися. Просто вибач, якщо зможеш. Я знаю, що це складно. Але я розумію, що твої почуття до мене допоможуть тобі у цьому. 

Та йди ти. Я не хотів допомоги. І я не буду пробачати. Так, я людина і в мене також є почуття. Тому, просто йди і забуть про моє існування. Живіть без мене, як і до цього.

 І на цьому моменті Саша просто побіг у сторону виходу з лікарні.