Розділ 8. У лікарні...

 Отямився Саша вже в лікарні. Хлопець досі не міг зрозуміти хто саме його врятував. І тут у плату зайшла медсестра.

- Ооо, ти вже отямився.З тобою все добре? Я зараз покличу лікаря. І нам треба подзвонити твоїм батькам. Ти ж знаєш номер батьків на пам'ять?

- Так, зі мною все в порядку. І батькам дзвонити не треба. Вони точно не хвилюються. Я знаю. - відповів Сашко, спокійним голосом.

- Гаразд, тоді відпочивай. Я спитаю в тої дівчини, яка подзвонила до лікарні. Можливо, вона знає.

 І вже за мить та ж медсестра говорила з якоюмь дівчиною. А, тим часом, Саша думав хто ж міг йому допомогти. Проте вже скоро дівчина пішла.

 Пройшло трохи часу, як тут у палату ввійшла Валентина Олегівна. І зазу ж жінка почала кричати на хлопця.

- Як ти посмів! Я тебе не так виховала! Та й не вже тобі чогось бракує!? Я тебе нормально забезпечую! 

- Мамо, тихіше. - відповів Саша.

- Я твоя мама і ти не будеш мені вказувати як говорити. І взагалі добре, що знайшлися небайдужі люди. Ти ж би інакше помер. Ти про це подумав!? Що би я робила без тебе. Ти моя остання надія.

- Мамо, я був там. І я чув як ти говорила про мене. Так що ви самі винні з татом. Ви мене не любите. Ніхто мене не любить.

- Як це ніхто.А я, а...

 Мама Саші недоговорила, адже медсестра вигнала її з плати. Це й не було дивним, адже жінка й справді кричала на всю лікарні. І тепер ще й обурювалася на всіх. Тим часом, Саша намагався випитати в когось іншого про ту дівчину, яка подхвонила у лікарні. Хлопець не розумів хто вона і що хоче від нього. Це найбільше дивувало Сашу, адже др цього ніхто не звертав на нього увагу. Але тут не просто звернули увагу, а ще й допомогли. Тільки чомусь це було не тоді коли Ясаші бцло потрібно. І хлопець просто хотів дізнатися хто ця дівчина, щоб потім накричати на неї. Хоча, звичайно ж, Саша так би не зміг учинити. Тож його «допити» були безглуздими. Хлопець й сам це знав, але хотів принаймні чимось зайнятися в цьому нудному приміщення.