Розділ 7. Нарешті спокій?..

- І куди ж він пішов. То все ти винен. - нарікала Валентина Олегівна.

 - Та не скигли ти. Вернеться твій Сашенька. Він не дитина все ж таки. - відповів Віктор Ігорович.

 - Ти бачив? Наш син пішов кудись із ножем. І що мені думати?

 - Він вже дорослий. Сам розбереться зі всім.

 - Та він ще дитина!!! Йому ще навіть вісімнадцяти нема. А ти кажеш.

 - Не важливо, я пішов. 

 - Стій, ти куди?

 - Не твоє діло.

 На цьому моменті Віктор Ігорович пішов геть, а Валентина Олегівна залишилася на самоті зі своїми думками.

 Тим часом, Саша гуляв містом і думав над важливим рішенням. Як тут він побачив Настю з Артемом. І тепер хлопець перестав вагатися. Емоції взяли перевагу над Сашею. Хлопець він більше не хотів терпіти приинижеть з боку інших. Не хотів, щоб всі ненавиділи його. Саша просто хотів спокою. І більше нічого не треба було для щастя. Але чомусь навкруги були лише погані та хлі люди. Всі хотіли якось зачепити хлопця. Так ніби Саша - людина, яка в минулому зробила щось дцже погане. Проте все було зовсім не так. Насправді ж хлопець був добрим. І з батьками він не хотів сваритись, але так просто вийшло. І з цієї ситуації вже не було виходу. Єдином варіантом було померти. Але, до цього моменту, Саша не хотів такого виходу з будь-якої ситуації. Проте тепер проблем стало набагато більше. І ніхто вже не міг допомогти. Навіть мама, і то говорила погане про цього хлопця. Тому Саша нарешті витягнув ножу з кишені і...