Сашко прийшов додому. І зразу ж хлопець просто хотів непомітно зайти в свою кімнату. Але, тільки-но він відкрив двері квартири, як тут почув крики. Саша, трохи подумавши, пішов на звук. Він надіявся, що це тато вернувся і хоче помиритися з самою. Але все було набагато гірше.
Тато хлопця й справді вернувся, щоб помиритися. Але його мама зовсім не бажала чути ті нещирі вибачення. Вона знала, що в її чоловіка просто нема грошей. Це й ее дивно, адже останнім часом він часто грав в карти на гроші, а вся сім'я трималася на тендітній жінці. Тому вона намагалася погнати небажаного гостя. Проте зовсім скоро здалася. Тепер Саша вже почав надіятися на нормальне життя. Але не тут то було.
- Знаєш, я тут прошу пробачення. На коліна встав, а ти мене прогнати хочеш. Гаразд, я піду геть. Так як ти і хочеш. Завтра розлучимося. - сказав Віктор Ігорович.
- Добре, ти мені й так не потрібний. Я й так сама вас двох тягну на собі. Чоловіки називається. Я розумію ти, а от чому Саша в тебе пішов. Такий же як його тато. Як ви мене дратуєте! - сказала, у відповідь, Валентина Олегівна.
- Мамо, як ти так можеш про мене говорити! Я вас всіх ненавиджу!!! Краще вже б я не народився!!! - крикнув хлопець, взяв ножа і побіг геть.