Розділ 5. Нарешті все вирішено?

 Наступного дня, Настя пішла прогулятися до парку. Вона просто надіялася, що саме тут віднайде спокій. Проте це було зовсім не так. Випадково, дівчина побачила тих самих людей. І, довго думаючи, все ж таки наважилася зробити хоча б щось, щоб не стало гірше.

- Перестаньте, я зараз покличу поліцію! - раптом почала кричати Настя.

- Це не твоє діло, іди собі. - нахнюпився Артем.

- Так не моє, але це не правильно.Не можна бити слабших.

- А це ти! Ти ж Зірка школи.Ми в одній школі вчимося.Ти також маєш мене знати.

- А то ти той забіяка? Ну той що ледь дівчину не забив!? 

- Так я! 

- Так нащо-о ти її побив? - зі страхом сказав Саша.

- О так це ж наша скромненька Саша -з сміхом сказала Настя, вдаривши хлопця.

- Я не дівчина!!!

- Та ну тебе! - сказала Настя - пішли краще, Артеме, у кафе.

- Ти навіть у кафе підеш з розбіякою? 

- Так, якщо будеш бити лише Сашу.

- Ну добре, але я згодний на такі умови, якщо ми почнем зустрічатися.

- Ну пішли вже.

 Вони пішли. І Настя думала, що такий вихід із ситуації – найкращий. А що ж і правда. Всі в плюсі. Настя буде з коханим, проблеми вирішені, а Артему ніхто не заборонятиме бити лтше одну людину. І тут ще одна вигода для Насті. Тепер вона ще й позбудеться свого фатального фанатика. Проте Саша точно був тут не в плюсі. Про нього, як завжди, ніхто не думав. Всьому світу просто начхати на цього хлопця. І Саша просто побіг додому. Батькам він точно говорити нічого не буде. До того ж, тато й так пішов з дому, минулого вечора. І знову ж таки через Сашу. Хлопець вже й сам почав думати, що всі проблеми в цьому світі справді через нього. Саша тепер знову хотів просто померти.