Розділ 2. Настя

 Тим часом, Настя, найкраща учениця, тієї ж школи, допомагала прикрашати фотозону. 

- Ой, дякую тобі, Настенько. Ти, як завжди, всім допомагаєш. Навіть не знаю, що ми би робили без тебе. Якби не ти, то ми б й не встигли. - сказав хтось із випусників.

- Нема за що, мені завжди приємно допомогти людям. - відповіла Настя.

- Ти зажди така скромна. Саме тому тебе всі люблять. - сказав директор, який стояв позаду неї.

- Не люблю я возвеличувати себе. Краще залишатися в тіні. Нехай тільки мої добрі справи будуть на видноті. - продовжувала говорити дівчина.

- Знаєш, є ще одна справа для тебе. Треба, щоб ти знайшла Артема. Цей хлопець теж випусник. Ти повинна його знати. Ви робили з ним спільний проєкт. - сказала якась дівчина.

- Так знаю. Ще й проєкт такий класний вийшов. Я йду його пошукаю.

 І тепер Настя йшла коридором школи, шукаючи хлопця. Ця дівчина теж не дуже проста, як здається. Можливо вона й справді не проти допомогти людям, але те, що в неї на думці справді дивує. Настя кілька разів була на межі зриву. І це все через те, що рік тому померла її улюблена бабуся. Але Настя нікому не говорила про свою численні спроби самогубства. Про це знали лише батьки, які й так не дуже хвилювалися за дівчину.

 Ось вже Настя знайшла Артема. Але те, що дівчина побачила дуже її здивувало. Настя побачила, як хлопець б'є якусь дівчину. Проте вона не розгубилася, взяла камеру і почала записувати. І вже за кілька хвилин Артем помітив дівчину. Вона злякалася, і побігла до кабінету директора.