Агент

    Ошелешений від усього, що відбулося, Кріс намагався відкрити очі, але він був не в змозі вимовити ані слова. “Якого чорта?! Я не хочу здохнути поряд з цим збоченцем”, - крутилось у його голові, поки він спостерігав за Евелін. Її обличчя залишалося безжальним, та лише багряні краплі на щоках, які вона швидко прибрала серветкою, свідчили про те, що сталось. 
    – Цей чоловік мені ніколи не подобався – занадто багато базікав і розважався з механічними шльондрами. Я давно підозрювала, що він засланий агент із сусідньої вежі. Та й таке… – спокійно промовила Евелін, – ніхто, крім його розпусних-кіборгів, не згадає про нього, але і ті не знають його справжнього імені.
    Кріс нервово сковтнув. Колись лагідне в його очах обличчя жінки набувало рис жорстокості та злості. Вона перевела погляд з мертвого тіла Джека на Кріса і криво посміхнулася. “О дідьку, вона дивиться на мене! Що їй треба?! На біса вона взагалі зʼявилась у моєму житті?!” – нервово роздумував Кріс, дивлячись на янгола зі своїх мрій. Евелін повільно крокувала до чоловіка, облизуючи свої нафарбовані рожевим блиском губи. “О ні, я не хочу на той світ. Не підходь”, – з переляком відходив назад Кріс. 
    – Не бійся, я тебе не скривджу. Ми ж в одному човні та я була вірним помічником багато років. Нам залишилося зробити лише останнє.
    Евелін сіли впритул до Кріса та між ними майже не залишилося місця. Запах її парфумів знову вдарив у ніс, від чого чоловік невпинно втрачав контроль над своїм тілом. “У її ароматі точно щось є, якісь наркотичні речовини, що не залишають мені вибору”, – майнуло в його думках, коли він піддався пристрасному поцілунку білявки. Кріс відчув легке поколювання на шиї та за секунду відключився. Вона ввела йому сильний неотроп невідомого походження.
    Через кілька годин він прийшов до тями та кібероком оглянув місце, де опинився. Бруд навколо викликав огиду, а його обличчя кривилося від незадоволення. “Де це я опинився? Що могло статись із Крісом Локом, що він у такому місці?” – гадав він, поки повільно підводився з підлоги. Весь його одяг вкрився пилом, а запах поту викликав особливу відразу.
     – Евелін, що це зі мною? І де це Я? – звернувся він до своєї помічниці, яка сиділа спиною до нього.
     – Містере Лок, на нашу вежу напали релігійні сусіди, через що нам довелось ховатися у гетто. Ми тут були кілька тижнів під прикриттям, – Евелін повернулася до нього своїм забрудненим обличчям.
     – Коли Я можу повернутися до вежі? – кинув він надмірним голосом.  
     – Містере Лок, я відновила вашу особистість за допомогою сильного наркотику. Він допоміг пробудити справжню свідомість, – відповіла Евелін, – і не тільки її, – стиха додала вона, загадково посміхаючись. – Ми повертаємось назад у башту, – врешті дала відповідь на питання жінка. Вона поправила дірявий одяг. 
    Кріс струсив вицвілу сорочку та шкіряні штани, на яких місцями були заплатки. Легким рухом він вклав немите волосся, намагаючись надаючи зачісці більш охайного вигляду. Мертвий Джек лежав недалеко від нього, та він незадоволено переступив через нього. Вкотре оправив одяг, він знову звернувся до помічниці:
    – Пішли звідси, Евелін. Тут так бридко.
    – Так, містере Лок, – відповіла вона, вмостившись трохи позаду Кріса.
   Двоє людей вийшли зі складу на погано освітлену вулицю. З рівною спиною і з високо піднятою головою Кріс крокував брудними нижніми кварталами міста. Загубивши запрограмовану обережність, він майже одразу наткнувся на лазер контролю, який замерехтів червоним. Із-за рога виїхали двоє роботів-поліціянтів, голосно вигукнувши:
    – Негайно зупиніться для перевірки.
    – Шановні, чи знаєте ВИ з ким балакаєте? Я – Кріс Лок, Я – є закон.
    – Перед обличчям закону всі рівні!Негайно зупинитися для перевірки, – повторив поліціянт, наставивши пістолет перед обличчям нахабного чоловіка.
    – Добре-добре, перевіряйте. 
    Зелений ліхтар починав сканування з голови та повільно спускався нижче. Кріс хотів заспокоїти Евелін та повернувся назад, але Евелін не було поряд. Вона кинула його. “Чому я сам, де моя помічниця?Не подобається це мені”. В області паху сканування набувало багряно червоного кольору, від чого Кріс бліднів. “Червоне світло в області паху, – це пряма дорога на той світ, але з чого б це, – гадав він. – Невже вони задумали прибрати мене моїм же закон. Ніколи не думав, що релігійні фанатики здатні на таке. Та й ще багато років чекали на таку розплату”. 
    – Номер 14627, Кріс Лок, ви порушили правило, що забороняє сексуальні втіхи з жінками, що не розподілені системою утворення пар.
    – Вона ще і зґвалтувала мене, поки я був у відключці… Ну що ж, моя система мене й погубить, – тихо бубонив Кріс під носа, розуміючи, що будь-які дії марні. Він ледь помітно усміхнувся перед своїм кінцем. 
    – Вирок не підлягає оскарженню та вступає у дію негайно.
    Постріл пролунав тихими кварталами гетто, але нікому з жителів вулиць не було діла до нового правопорушника. З даху сусідньої будівлі визирнула біла вапна волосся, що сховалася від правосуддя. Жінка дивилася на мертве тіло, яке забирали поліціянти. Натиснувши на чорний екран, Евелін побачила чоловіка. Він був одягнений у біло-золотий костюм, а його голову прикрашав помпезний капелюх з зображенням хреста. Посміхнувшись до нього, вона промовила:
    – Завдання виконано, Святий отець.