Розділ 62

Та нічого не може тривати вічно. Тож, може через хвилину, а може й цілу вічність, з боку від нас заговорив імператор:

– Я звичайно дуже радий, що ви врешті порозумілися. А то вже думав закрити вас десь в одному приміщенні, аби не рвали собі душі — хоч весело та все ж якось напружено це прозвучало, а наступні слова дали зрозуміти чому — Та не могла б ти Неоніло все ж таки закрити врата?

Я вже й забула про те, що на галявині ми не одні. Тож, обережно виплуталася з обіймів коханого та глянула на присутніх. Погляд з поміж усіх одразу ж вихопив Олівера, і я з полегшенням побачила на його обличчі посмішку, а в очах звичну теплоту. Хоч я і не могла відповісти взаємністю на його почуття, та все ж мені не хотілося втрачати такого наставника й, все ще сподіваюся, друга.

– Талунг, я не знаю, як їх закрити — зазначила я переводячи свою увагу на наглядача врат — Але здається, що при торканні я пошкодила чимось пальці й, можливо, саме моя кров стала активатором…

– Дивно, лише кров наглядача може бути активатором — задумливо відповів він підходячи до врат та уважно все розглядаючи, а потім щось зашепотів та натиснув, але нічого не відбулося — Ніло, а можна провести невеликий експеримент? 

– Так, що треба зробити? — з готовністю роблячи крок вперед промовила я, звісно ж відмічаючи, що Ліам рушив за мною.

Талунг обережно проколов мені палець, і знов прошепотівши заклинання, приклав мою руку до брили. А за кілька миттєвостей врата знов засвітилися різноманітними кольорами, плівка розтанула і посеред галявини знов стояла сіра брила.

– Справді дивно — промовив імператор, який увесь час насторожено та уважно дивився на мене — то, може Неоніла теж наглядач врат?

– Ні, я так не думаю — впевнено, замість Талунга відповіла я — мені здається врата мене сприйняли, як ту, що може відновити їх пошкодження.

Після моїх слів на мене дивилася чотири пари здивованих та дуже зацікавлених очей. Тож, я коротко переповіла свої здогадки та спостереження під час події, що сталася біля пошкоджених врат.

– Якщо взяти до уваги, що фіолетова магія тоді не розвіялася у просторі, а всотувалася у пошкодженні врата — закінчила я свою розповідь — то можна зробити висновки, що й фіолетова магія, яку ми відбирали в накопичувачі при лікуванні Ліама, може бути застосована для відновлення тих каналів, що складають плетіння врат. Звісно треба це все перевірити, але мені здається, що моя здогадка буде вірною.

Кілька хвилин на галявині стояла абсолютна тиша, адже обдумати дійсно було що. Оскільки це може бути реальним шансом для відновлення порушених врат і стабілізації магічного фону світу.

– Неоніло, ми можемо перевірити це зараз? — через деякий час з надією запитав імператор.

– Так, навіть хотіла Вас про це просити — з посмішкою відповіла я.

– Добре, тоді я зараз піду за накопичувачами, а ви усі поки переміщайтеся до пошкоджених врат — енергійно та весело промовив імператор — І Неоніло, давай вже врешті на “ти”, все ж ти майже герцогиня те Алексантері.

– Майже не рахується — буркнула я у відповідь, дивлячись на занадто веселого чоловіка.

– Гаразд — аж надто швидко погодився він, чим звісно викликав моє настороження. Й не дарма, адже далі він додав — Я зачекаю. Але не більше, як ще пів року, а далі відмовки вже не прийматимуться.

– І чого це пів року? Що зміниться за цей час? — не одразу зрозумівши про що йдеться перепитала я.

Та у відповідь Його Імператорська Високість лише розсміявся, і пішов порталом. 

– Це так нам тактовно повідомили про те, що на створення шлюбного союзу у нас є не більше ніж пів року — тихенько відповів Ліам на моє питання обіймаючи мене зі спини. 

Мабуть, вираз мого обличчя був доволі кумедним, оскільки наступної миті над галявиною прогримів сміх трьох чоловіків. Але скільки б я не намагалася стриматись, та відстала від них лише на кілька миттєвостей. Так зі сміхом і жартами ми, відійшовши на кілька десятків метрів, пішли відкритим Ліамом порталом. 

Та опинившись на галявині поряд з оніхіоновими печерами, здавалося, заціпеніли усі. Мабуть, цей стан виник через наплив спогадів та емоцій від того, що довелося пережити тут. Але міцно тримаючи один одного за руки, ми з Ліамом доволі швидко себе опанували й свої емоції, та попрямували до порушених врат. А за кілька хвилин, до нас доєднався імператор, що вийшов з порталу разом з Таліком, який тримав у руках доволі об'ємну скриньку, та ще одним незнайомим мені чоловіком. Як виявилося, це був наглядач цих врат. Після короткого обміну вітаннями ми усі разом підійшли впритул до надщербленої брили. 

Саме зовнішній вигляд неактивованих врат мене здивував. Якби я не знала, що це насправді, то, мабуть, подумала б, що це просто брила пошарпана часом чи якоюсь стихією. Та варто було наглядачу активувати врата, як особисто я, могла помітити, що край цієї арки не просто обірваний. А він був пошкоджений таким чином, наче щось врізалося в нього прориваючи дірку у цільному полотні. І хоч брила все ще переливалася всіма кольорами, та все ж вони були набагато блідіші, ніж попередні врата.

Після короткого пояснення наглядачу, що необхідно зробити, він прошепотів заклинання і проколовши мені палець, притис мою долоню до каменю. А за кілька миттєвостей я вже чітко бачила канали, якими струменіли усі можливі види магії. І, була неймовірно здивована тим, що центральний канал, з яким тим чи іншим чином перепліталися усі інші, був наповнений фіолетовою магією. Тож, після вже звичного озвучування побаченого, було одноголосно прийнято рішення про першочерговість відновлення центрального каналу. А потім, якщо все пройде належним чином, то відновлювати й прилеглі.