Розділ 56

Одночасно з відновленням магічних каналів Ліама, ми з Олівером почали практикувати лікування та відновлення магічних каналів і для пацієнтів, які перебували у стаціонарі. Звичайно ж ми поки не могли оприлюднити інформацію про те, що з'явилась така можливість, адже не було стовідсоткової впевненості у тому, що всі види пошкоджень будуть піддаватися лікуванню. Та й те це здебільшого з причин того, що я стикалася тільки зі зшиванням розірваного каналу, прибиранням чужої магії, запаюванням каналів та залатуванням дірок після чужої магії. Але, як і всюди, захворювання бувають різноманітні, а кожен випадок індивідуальний та унікальний. А створювати непотрібний ажіотаж не хотілося б, тому Олівером було прийнято рішення, що пошкодження новоприбулих пацієнтів ми будемо відновлювати одразу ж, навіть не повідомляючи людину чи істоту про те, що в неї взагалі була загроза втрати магії. Також нам за цей період вдалося допомогти трьом істотам, які вже певний час перебувають у стаціонарі і погано піддаються лікуванню магією. Враховуючи набутий досвід, при повторному огляді у них виявилося часткове пошкодження каналу у вигляді надриву чи проколу. Тобто, канал не втрачає повністю живлення магією, але й не загоюється остаточно. Та раптове зцілення цих пацієнтів звісно ж викликало б питання, тож довелося озвучувати узагальнену інформацію, що нібито з'явилися нові методи впливу на магічні канали. Тож поки наша діяльність не набула широкого розголосу. Хоча ми ж звичайно розуміли, що в будь-який момент одна незапланована чи позаштатна подія може змінити перебіг усього.

Після зняття заклинання Ліам поривався працювати, але звісно ж йому ніхто того не давав. Але іноді імператор все ж навідувався до нього, і вони розглядали якісь папери та вирішували загальноімперські проблеми та питання. Звичайно ж у такі візити Олівер і я були поряд, щоб відстежувати стан герцога. Я мала можливість спостерігати за Ліамом, тож і бачила, як він ніби дихає роботою. Вона для нього важлива, і це справді те, що йому подобається.

Іноді ловила на собі його погляди, і я бачила його почуття та відношення до мене. Чи сумнівалася я у тому, що його робота буде важливіша за мене? Так. Але ж я не могла підійти й сказати: “А знаєш чоловіче, я тут того… трохи передумала”. До того ж я не знала, як це взагалі має відбуватися? Чи достатньо мені буде лише озвучити власний вибір? Чи спочатку має відбутися розмова друзів між собою? Та й не питати ж мені про це у Олівера.

Всі ці думки та вагання добряче розгойдували мою і без того розтріпану нервову систему. Тож, аби не довести себе до чергового нервового зриву чи панічної атаки, я знов “зарилася” у підручники та сувої, і гризла той граніт науки, як ніколи. І хоч до початку навчального року було ще кілька місяців, посилання на навчання стало ще одним приводом аби менше залишатися наодинці з кимось із чоловіків. Тому, як результат, за три літні місяці ще до початку навчального року, я виконала майже весь план, який розробляли Олівер та лорд ел Валент для мого навчання. Чим вчергове здивувала ректора, і одразу ж отримала пропозицію пройти навчання у своєму власному темпі, виконуючи завдання та проходячи проміжні тестування по мірі засвоєння знань. І звичайно я погодилася, адже це дозволяло мені отримати відповідну освіту у найкоротший термін.

А ще виявилося, що діапазон нашого спілкування з Ліамом значно розширився, і тепер він подумки міг звернутися до мене у будь-який момент та на будь-якій відстані, якщо звісно ж не знаходився у не магічній кімнаті. Тож, попри мої намагання тримати дистанцію на публіці, він майже завжди був у моїй голові. І якщо перший час мені здавалося, що таким чином я Ліаму приділяю більше уваги ніж Оліверу, то потім подумала що так в принципі і має бути, оскільки моє серце обрало саме його. Тож цілком закономірно, що й у спілкуванні з ним я мала більшу потребу ніж з Олівером. Тому, я відкрито насолоджувалася нашим спілкуванням у думках, і вирішила для себе, що якщо герцог все ж таки забажає розповісти про це цілителю, то це вже буде їх розмова.

Але попри напругу та втому, що супроводжували мене останнім часом, сьогодні мій настрій був піднесений до неймовірних вершин, а серце калатало, наче навіжене. Ви спитаєте з нагоди чого таке свято? Все просто. Адже сьогодні має прокинутися Ліам після останнього сеансу відновлення каналів. Тож, останнє сканування, і він зможе розпочати своє життя заново. Ну, або новий його етап. Чи що йому там хочеться?

По завершенню робочого дня я, вже за звичкою, прямувала у кабінет цілителя, щоб звідти потрапити до не магічної кімнати, у якій перебував герцог. Та несподівано була зупинена молодою цілителькою, яка сьогодні залишалася на чергуванні. 

– Пані Ніло! Як добре, що Ви ще не пішли! — схвильовано промовила дівчина швидко прямуючи до мене — там, у п'ятій кімнаті, очікує відвідувач. І річ у тім, що він просить, щоб прийшли саме Ви. Сказав, що більше нікому не може довірити, і просив знайти лише Вас. Він дуже наполягав і зазначив, що якщо я Вас не знайду, то краще він прийде наступного разу. Але, мені здається, йому саме зараз потрібна допомога. Він якийсь дивний…

– Дивний? — перепитала я, та одразу ж зробила уточнення — він дивно себе поводить чи дивно виглядає?

– Ні, поводиться він добре. Але, мені здається, він щось притримує рукою в боці — швидко відповіла дівчина, жестом вказуючи, як саме тримається чоловік — проте крові я не бачила, але мені здається, що йому потрібна допомога. Я запропонувала свою та він вимагає лише Вас…

– Добре, я зараз подивлюся — промовила я та поспішила до п'ятої кімнати, хоча зазвичай кликали або Олівера або Лекса, як магічних цілителів. Та мені подумалося, що можливо там хтось з ким я вже мала справу. Тож, не вагаючись та без усіляких пересторог рішуче увійшла до кімнати, і одразу ж помітила чоловіка, що стояв біля вікна спиною до виходу.