Розділ 52

Я сиділа тихо і зовсім не прислухалася до розмови, що вели чоловіки, оскільки у голові після панічної атаки ще трохи гуло. Тому зараз я намагалася привести свої мізки у більш-менш робочий стан, аби завершити це незаплановане тестування і показати гарні результати. У першу чергу для себе, адже це мій старт…

– Добре, тепер давайте перейдімо до пояснень на питання, які Ви відмітили крапочкою — спокійно та серйозно промовив лорд ел Валент, через хвилин, мабуть, тридцять, перериваючи тим самим мій внутрішній сеанс самонавіювання.

Відповіді на деякі питання призвели навіть до дискусій між Олівером, ректором та мною. Та зрештою лорд ел Валент з посмішкою повідомив, дивлячись на Його Імператорську Величність:

– Рівень знань Неоніли досить високий. А якщо ще й відкинути питання з магічною складовою, то я б сказав, що у деяких питаннях вона може і нас навчити.

– Тож, що Ви пропонуєте? — серйозно запитав імператор, втім схиляючи голову набік та переводячи погляд на мене.

– Гадаю, що для зарахування на навчання цих результатів буде достатньо — твердо промовив ректор, приголомшуючи мене такою заявою та повертаючи увагу імператора до себе — Навіть більше скажу, що її знань достатньо, щоб екстерном закінчити чотири курси. Тож, можу запропонувати дистанційне навчання з обов'язковим відвідуванням школи Майстрів кілька разів на тиждень. Ну, і звичайно ж призначити їй куратора.

Від неймовірності почутого я не могла вимовити й слова. Талунг, який ще на початку розмови ректора та імператора пересів ближче до мене, міцно стискав мою долоню у мовчазній підтримці та широко посміхався. Здавалося, його просто розпирало від гордості за мене. І це гріло мою душу та надавало впевненості.

– Добре, тоді гадаю, що з огляду на вже взяті Неонілою зобов’язання, доречно буде призначити кураторами Олівера, як практика та Вас лорде ел Валент, як теоретика. Нюанси та організаційні моменти вже з’ясуєте самі. Програму та графік навчання теж — впевнено та твердо повідомив імператор, а потім звернувся до мене — Ви ж не заперечуєте проти саме цих кураторів?

– Так я інших і не знаю — знизавши плечима спокійно відповіла я — Тож, гадаю, що Майстер Олівер та лорд ел Валент мене цілком влаштовують.

Перш ніж піти разом з імператором Талунг відвівши мене трохи вбік, поцікавився чи все зі мною добре. А після моїх впевнених запевнянь, що зі мною усе добре, і що я  просто трохи втомилася, він заглянув в очі й тихо запитав:

– Дівчинко, ти ж пам’ятаєш, що можеш довіряти мені та прийти з будь-яким питанням? — а коли я ствердно хитнула головою, ковтаючи грудку, що утворилася у горлі, лише міцно обійняв і вже голосніше додав — Я дуже тобою пишаюся і підтримаю за будь-яких обставин.

А коли ми залишилися у кабінеті втрьох, Олівер запропонував спочатку пообідати, а потім вже продовжити з розмовами. Так за обговореннями та плануванням ми досиділися до пізнього вечора і зрештою дійшли згоди, що першого, третього та п’ятого робочого дня тижня по дві години після роботи у цілительській я буду проводити в школі Майстрів під кураторством ректора лорда ел Валента, а другого та четвертого — по три години займатимусь під кураторством Олівера. Теми для вивчення та план були складені поки лиш на місяць. Тож десь о двадцять першій годині ректор нарешті відбув і я змогла видихнути з полегшенням.

– А ти куди? — запитав Олівер, коли я вже майже дійшла до дверей мріючи якнайшвидше опинитися у своєму ліжку, а побачивши мій розгублений погляд запропонував — Ніло, давай-но повечеряємо разом. Я більш ніж впевнений, що опинившись у себе ти одразу ж забудеш про їжу.

Не маючи жодного бажання зараз сперечатися чи стверджувати протилежне, мовчки попрямувала назад до диванчика і присівши на нього, дозволила чоловікові усе організувати та подати. Під час трапези кілька разів вловлювала його намагання розпочати розмову та я вперто удавала, що не помічаю цього і зосереджено длубалася у своїй тарілці.

– Ніло, і все ж з тобою щось відбувається — тихо промовив він ставлячи переді мною чашку з гарячим чаєм, та займаючи місце поряд на дивані.

– Олівер все гаразд, не переймайся. Це банальна втома — з втомленою посмішкою відповіла я, все ж піднімаючись зі свого місця та роблячи кілька кроків у бік дверей — Тобі не варто турбуватися про це, завтра я буду у повному порядку. Вибач та, мабуть, я вже піду…

– Ніло, я не можу не турбуватися — тихо, але впевнено промовив він теж підводячись та зупиняючись за крок до мене — І чим довше я з тобою знайомий і краще тебе пізнаю, тим більше мені хочеться турбуватися про тебе. Ти якимось дивним чином перевернула все моє життя та світосприйняття. Ще під час польової практики, не маючи можливості бачити тебе кожного дня, я зрозумів, як сильно потребую тебе…

– Олівер… — вражена його словами, почала було я говорити, аби щось заперечити та чоловік мене перервав.

– Ні, будь ласка, вислухай мене Ніла — майже з благанням прошепотів він, скуйовджуючи своє біляве волосся — Ти знаєш, я ледь не збожеволів, коли мені повідомили про твоє зникнення. А тепер божеволію коли поруч з тобою опиняються інші чоловіки. І якщо Ліама я ще більш-менш витримую, то цей ел Валент, який постійно дивиться на тебе і посміхається, мене неймовірно бісить…

Та його слова були перервані раптовою появою у кабінеті герцога Теома те Алексантері. Але зараз, попри відчуття холоду на спині, я була безмежно рада його появі без попередження. Адже дивлячись на Олівера та бачачи його очі, що зараз світилися яскравою зеленню, я просто не уявляла, що маю відповісти на усі ці приголомшливі зізнання. Тож швидко зорієнтувавшись я скористалася ситуацією, і банально втекла.