Розділ 50

Наступного ранку я знов проспала і прокинулася лише за п’ятнадцять хвилин до восьми, тож швидко прийняла душ та одяглася, а волосся заплітала вже на ходу. Але на сніданок я встигла вчасно, хоч і пройшов він під прицільним поглядом Олівера, який прослідкував аби я з’їла усе до останньої крихти.

– Ось і добре, а тепер можна й до роботи приступати — з посмішкою промовив він, як тільки я випила свою порцію ранкової кави, а після мого фиркання, зауважив — Мені до речі зовсім не посміхається знов отримати наганяй від Талунга.

– Ой, нібито ти його дуже боїшся — пирснула я у відповідь, підводячись із-за столу та прибираючи брудний посуд за собою — Розпочнемо з Ліама?

Цілитель розсміявся на моє огризання, тож на питання лише хитнув головою. Далі ми прихопивши Лекса, що вже порався біля стійки адміністратора, попрямували у не магічну кімнату. З порогу здалося, що Ліам ще й досі спить. Та підійшовши ближче виявилося, що чоловік без свідомості. Перевіривши його дихання відзначила, що воно є хоча й переривчасте. Зовні він не був блідим, як завжди. Його обличчя пашіло, а при близькому огляді виявилося, що він увесь мокрий. 

– Це що ж у нього гарячка трапилася? — здивовано запитала я. А потім пригадуючи що у Мінаса подібної реакції не було, додала — Це ж так не повинно бути?

– Ніло я не знаю, як має бути… та й уночі я кілька разів його навідував… усе було добре — тихо промовив вмить зблідлий Олівер, викликаючи проєкцію над ділянкою де вчора було проведено відновлення каналу — Для нас це усе нове, тож будемо орієнтуватися по ситуації…

Картинка, яка була розгорнута над Ліамом, показувала цілком здоровий магічний канал. Він світився насиченим сріблястим кольором та пульсував, наче відбиваючи переможний ритм життя. Чи то просто магія, що струменіла по ньому, бажала знайти вихід аби відновити та живити усе тіло свого носія? А потім я згадала, що під час розгляду його проєкції у мене виникло відчуття, що його канали пошкоджені наче симетрично та й ніби на однаковій відстані від джерела.

– А може це реакція на нерівномірне відновлення магії? Якщо припустити, що пошкодження відбулося наче хвилями: раз по разу уражаючи ширшу територію? — задумливо запитала я, а побачивши питання у поглядах обох цілителів, більш детально розповіла про свої спостереження — То, може варто здійснювати їх відновлення попарно: якщо ми відновили цей, то треба було б і той, що знаходиться у його дзеркальному відображені…

– Давай спробуймо — запропонував Олівер, який миттєво підібрався — Може, якщо він зараз спить, то й біль не так гостро буде відчувати?

Чоловіки швидко перемістили від протилежної стіни стіл, на якому ми робили вчора процедуру, та з легкістю переклали несвідомого Ліама на нього. А далі обережно, наче рухаючись по мінному полю, прислухаючись та спостерігаючи за реакціями, ми провели відновлення другого каналу, який розташовувався по іншу сторону від джерела. Тіло герцога, кілька разів пробивало мілкими дрижаками й мені доводилося зупинятися, але зрештою нам усе вдалося.

– Мені здалося вийшло навіть швидше ніж вчора — зазначила я знімаючи артефакт з руки — На цьому каналі було трохи менше фіолетових плям, але більше на один розрив. Та й напевно коли вже в курсі того, з чим маєш стикатися, справа йде скоріше.

Олівер після ще одного огляду вийшов з кімнати на кілька хвилин та повернувся з чистою постільною білизною та сорочкою. І поки я впорядковувала ліжко, вони з Лексом викотили процедурний стіл разом з герцогом за межі не магічної кімнати та швидко, за допомогою очисного артефакту, привели його у належний вигляд та заразом і переодягли.

– Так, тепер лише спостерігаємо — тихо сказала я — Якщо наше припущення вірне, то гадаю його стан швидко має стабілізуватися, а показники нормалізуватися.

І справді до обіду Ліам вже просто спав. Температура тіла прийшла у норму, а перший відновлений канал припинив свою шалену пульсацію. Тож тепер обидва відновлені канали мали однакове забарвлення та розмірену пульсацію у ритмі серця та його магічного джерела.

Протягом дня кілька разів я заходила аби перевірити чи не прокинувся він. Хоча й розуміла, що організм зараз підлаштовується під нові параметри, і це може затягнутися не на один день. Та все ж мені було цікаво дізнатися чи матиме наше втручання вплив на його рухливість, та і здатність засвоювати магію.

Прокинувся наш пацієнт ближче до вечора четвертого робочого дня тижня, і одразу ж запитав чи можна йому поїсти. Чим неабияк порадував усіх нас. А після того, як він був ситий, ми вчергове перевірили стан його відновлених магічних каналів та й розповіли усе, що сталося за ці дні які він проспав. 

– Що ж, тоді однозначно треба робити усе попарно — підсумував він нашу розповідь, а побачивши, що я приготувалася щось заперечити чи додати, промовив — Неоніло, я розумію, що ви всі про мене турбуєтесь. Але це мій вибір. Я понад рік відчував себе овочем і більше не хочу цього. Якщо є можливість відновити мої канали та поставити мене на ноги… навіть якщо вам доведеться робити ці операції щодня, то я даю на це свою згоду. Я знову хочу бути у строю, хочу жити та врешті хочу отримати твою відповідь. Заради цього я витримаю все.

Я намагаючись стримати емоції та звичний вираз обличчя, звичайно ж переклала присутнім, але не усе. Про ту частину, що стосувалася моєї відповіді, не варто знати іншим. Досить вже того, що кожний його погляд спрямований на мене слугує нагадуванням про очікування моєї відповіді. Після деяких роздумів Олівер підтримав Ліама у його прагненні, щодо лікування у пришвидшеному режимі.