Розділ 49

– Ніло, можеш залишитися на кілька слів? — прошепотів Ліам, коли ми усі повернулися на вихід з кімнати.

На його шепіт звернули увагу усі, та із запитанням дивилися на мене. Я ж потерши перенісся промовила:

– Ви йдіть. Ліам просить мене на кілька слів.

Коли за останнім чоловіком зачинився прохід, я підійшла до ліжка, зупинилася за кілька кроків та вичікувально подивилася на герцога..

– Присядь, будь ласка — промовив чоловік не зводячи з мене погляду своїх чорних очей. А коли я підкотила ближче його крісло та розмістилася у ньому, він хмикнув та продовжив — А ти я бачу вперта. Та це добре, отже не зупинишся на пів шляху. Я, взагалі-то не те хотів сказати… Вибач мені, будь ласка…

Я ж лише здивовано підвела очі на нього.

 – Через мою самовпевненість, та не меншу впертість, тобі сьогодні важко довелося… — продовжив він, ніби відповідаючи на моє не висловлене питання.

– Важко — погодилася я, та піддаючись емоціям нахилилася трохи вперед та стисла його долоню —  І ти вибач, що нагримала. Але ж ти міг зупинити усе?

– Міг — з втомленою посмішкою відповів він стискаючи мою долоню у відповідь — Але ж тоді б довелося розпочати все з початку. Адже так?

– Так, усе вірно — повертаючи йому посмішку підтвердила його слова — Але, Ліаме краще ми знайдемо оптимальний варіант, при якому тобі буде менше завдано болю, та який би приніс найбільшу користь…

Мої слова перервав Олівер, який увійшов у приміщення з тацею у руках. Чоловік уважно нас оглянув та лиш на мить зупинив свій погляд на наших з Ліамом зчеплених долонях.

– Давай-но я нагодую Ліама — промовив він з легкою посмішкою, ставлячи тацю на столик біля ліжка.

Я ж лише посміхнулася у відповідь та підвелася, відкочуючи крісло трохи у бік, звільняючи тим самим місце для Олівера. І хотіла вже запропонувати допомогу, як він сказав:

– Тут я впораюся сам, а ти йди. Але й сама не забудь поїсти…

Я лиш розсміялася у відповідь та пішла на вихід.

– Ніло у мене гарна мотивація, щоб витримати будь-який біль — прошепотів Ліам дивлячись мені у слід.

– Я про це пам’ятаю — промовила у відповідь, а спіймавши допитливий погляд Олівера, лиш похитала головою даючи зрозуміти, що зараз не налаштована про це розмовляти.

Опинившись у кабінеті цілителя, виявила там лише Талунга та імператора, які сиділи у кріслах для відвідувачів та пили каву.

– Сідай та поїж — промовив Талунг, підводячись з крісла та прямуючи до шафи доставляння — А то вже, здається зараз звалишся з ніг.

– Я можу пообідати у їдальні — зазначила я, та все ж сіла на диван, адже знала що все одно він поверне сюди та зробить по своєму.

– Ага, знаю я твоє поїм — буркнув Талунг ставлячи переді мною тацю з тарілками.

Я ж глянувши на овочевий суп, картоплю з грибами та шоколадний десерт шоковано перевела на нього погляд.

– Ти ж в курсі, що я вже не виросту? — намагаючись не розсміятися від його нетямущого погляду — А от від такого обіду напевно лусну

Імператор тим часом з цікавістю дивився на це все, а потім відставивши чашку на стіл просто розреготався.

– Не луснеш, жартівниця — з посмішкою відповів Талунг, повертаючись на своє місце — Саніка, як гляне на тебе, то по шиї отримаємо усі ми…

– Чого, це? — запитав Олівер, що саме на цій фразі вийшов з не магічної кімнати та направився до шафи доставляння повертаючи брудний посуд.

– Він поїв? — з нетерпінням запитала я, оскільки з мого місця не було видно чи є щось у посуді.

– Так, Ніло. Усе гаразд. Здається він почав засинати — з легкою та теплою посмішкою відповів він, замовляючи собі каву та розміщуючись на своєму робочому місці, звернувся знов до наглядача врат — Так, чому Талунг твоя дружина буде гніватися?

– Бо Ніла знов така ж худенька, як і тоді коли потрапила до нас — серйозно відповів Талунг — і це мене не може не турбувати…

– О, ні! Тільки не треба зараз мене кидатися годувати — вигукнула я, коли побачила, як увесь підібрався Олівер та уважно мене оглянув — я харчуюся нормально! Просто коли нервую, то худну. Їжа тут ні до чого…

– Добре, харчування це твоя особиста справа… — все ще широко посміхаючись зазначив імператор — Ти краще скажи, які прогнози у Ліама? 

– Ось! Навіть Його Імператорська Величність стверджує, що це моя справа. А він вже напевно знає те про, що говорить — зазначила я весело, але стримано та одразу ж відповідаючи на поставлене питання — Наскільки я бачила, у Ліама пошкодження просто разючі. Взагалі це диво, що він ще досі тримається. Та ще й у нього зберігається мінімальна рухливість. Можливо, це завдяки рівню його магії та об’єму джерела. Адже середньостатистичної магічної істоти при подібних пошкодженнях вже не було взагалі. Найбільше я побоювалася цих фіолетових плям, якими покриті усі канали, але вони піддалися. Тож, тепер усе залежить виключно від терпіння та витривалості самого герцога. Та ще й періоди відновлення між сеансами лікування. І не лише його, а й Олівера. Адже він тримає проєкцію у не магічному просторі, а це виснажує його резерв… В принципі спочатку ми дочекаємося пробудження Ліама, перевіримо стан відновленого каналу, а тоді вже можемо щось стверджувати…