Розділ 48

Якщо трохи теорії, то колообіг магії повторює кровообіг людини, з центром у джерелі. Воно ж збігається (за розташуванням) з перикардом не магічної людини, тож цілком закономірно, що кола магії (як і кола кровообігу) теж поділяються на мале та велике. Мале коло контролює потоки магії в органах, що розміщені вище грудної клітки, а відповідно велике коло усе, що нижче грудної клітки. Ну, і очевидно, що у магічно здорової істоти колообіг магії має рівномірне забарвлення: від джерела, аж до самого кінчика найтоншого магічного каналу. Те, що зараз було перед моїми очима, навіть віддалено не нагадувало канали магічно здорової людини. І єдине питання, яке у мене виникло при спогляданні цього: яким дивом він ще живий?

І здається це питання я озвучила вголос, оскільки збоку від мене прозвучало питання від імператора:

– Невже усе так погано?

– В тебе таке обличчя, що мені здається ти дивуєшся тому, що я досі живий — одночасно з імператором хмикнувши промовив Ліам.

– Добре — зробивши глибокий вдих промовила я — зараз я спробую описати те, що бачу. Але одночасно буду перекладати й для Ліама. Тому може бути не так швидко…

Далі я розповіла, що бачу головні канали, що були неначе перетиснуті затискачами фіолетового кольору. А відгалуження значніших каналів в деяких місцях надірвані, а геть маленькі добряче пошматовані. Але найдивнішим було те, що абсолютно вся система магічних каналів була ніби в плямах іржі фіолетового кольору. І здавалося, що вона постійно поширюється ніби проїдаючи стінки каналів. Якщо говорити про забарвлення, то воно було різноманітних відтінків і коливається від яскраво-сріблястого, як у джерелі, до майже чорного в місцях де канал більше не мав підживлення. Ну, і звичайно ж, повсюди були фіолетові плями.

Час від часу я просила Олівера переміщати проєкцію вздовж усього тіла Ліама, щоби мати змогу роздивитися усі місця пошкоджень.

– Які твої прогнози? — хрипким від переживань голосом запитав Імператор вперше звертаючись до мене на “ти”.

Я ж стояла немов у заціпенінні, мабуть, вперше відчуваючи такі кардинально протилежні емоційні стани. Неначе у тій відомій фразі, де від місця розташування “коми” залежить подальша доля засудженого. І ще у голові пульсувала думка, що рішення де їй стояти маю прийняти я.

– Прогнози… їх усього лиш два: “Це кінець…” або “Ми йдемо до кінця!” — тихо говорила я вголос та одночасно перекладаючи сказане в голові, але дивлячись виключно на Ліама — я не можу спрогнозувати, як поведе себе ця фіолетова субстанція. Її однозначно треба прибрати, але ймовірніше за все на її місці залишаться прориви, які необхідно буде просто зшивати або ж ставити латки. Єдине можна напевно сказати: це буде дуже боляче і довго. Але мені здається це усе можна виправити.

Усі присутні мовчали, але погляди були прикуті до Ліама, адже лише йому вирішувати. А він же лежав закривши очі, і лише важке дихання видавало його справжні емоції.

– Якщо я правильно зрозумів, то в процесі відновлення того чи іншого каналу будуть поновлюватися рухові функції? — прошепотів він розкриваючи очі та поглянувши на мене. Я ж лише хитнула головою підтверджуючи його думку — Добре. Тоді розпочнемо з відновлення малого кола, щоб я зміг зняти заклинання.

– Як ти знімеш закляття, якщо ти не пам'ятаєш, як і що треба говорити? — поцікавилась я у нього, попередньо перекладаючи його слова іншим, та отримала відповідь від Талунга.

– Для зняття подібних заклинань необхідно знати його текст дослівно, вміти накласти у повітрі магічну руну та мати хоча б на п’ятдесят відсотків наповнені магічні канали. З усього цього він може лише розмовляти, тож текст вивчити зможе. Рухливість рук зараз дуже маленька, а там треба рухи робити розмашисті…

– Гаразд, я зрозуміла — промовила я та додала — тоді після того, як подіють відвар сон-трави та знеболювального, ми можемо розпочати.

– Ні! Я хочу бути у свідомості та усе відчувати — заперечив Ліам.

– Послухай, це не та ситуація, де необхідно проявляти свій героїзм… Це дійсно дуже боляче і… — почав пояснювати Олівер.

– Олівер, я це розумію. Але це моє рішення — твердо відповів він.

Через деякий час у не магічну кімнату було перенесено стіл для проведення операцій, та перекладено Ліама на нього. Через стіл від мене стояли Олівер з Лексом плечем до плеча. Поряд зі мною Талік, а імператор і Талунг розмістилися в узголів’ї та у ногах, відповідно.

– Домовимося — подумки звернулася я до Ліама — не смикайся, щоб я не зробила ще гірше. Якщо стане занадто боляче одразу ж скажи…

– Дякую за твою турботу — прошелестіло у відповідь, а на обличчі з'явилася легка посмішка.

– Пообіцяй! — вимогливо сказала я — бо не зрушу з місця!

– Шантаж? — примружуючи око запитав він, та напевне побачивши, як змінюється вираз мого обличчя, засміявшись сказав — добре, добре я обіцяю.

Для початку я взяла кілька порожніх накопичувачів, та обережно один приклала до краю джерела аби набрати трохи його рідної магії для того, аби було чим зшивати. Помітила, що цей процес завдає болю Ліаму, оскільки почула, як він засичав, але не ворухнувся. А спіймавши мій погляд, подумки послав: “Терпимо”. Тож набравши лише один накопичувач я припинила. 

– Спочатку розпочнемо з маленького діапазону, оскільки не знаю чого і на скільки вистачить — вже звично проговорила вголос, описуючи кожну свою дію.