Розділ 44

– Все добре, я не плачу — прошепотіла йому у відповідь витираючи очі, які дійсно були мокрими від сліз — це, мабуть, через надлишок емоцій. Просто усе разом навалилося на плечі та… але вже все добре.

Ліам не відводив погляду, ніби намагаючись переконатися у тому, що я дійсно кажу правду, а потім тепло посміхнувся і промовив:

– Мені б сісти трохи зручніше і можна далі розповідати.

Я без зволікань переклала його прохання, і через кілька хвилин за допомогою Олівера й Талунга, він вже досить зручно вмостився біля стіни. Я розташувалася впівоберта до присутніх так, що опинилася між Ліамом та усіма іншими. Мені була відведена роль, щось на кшталт посередника та персонального перекладача. Але, я й не дуже страждала від того, адже мені було простіше перекладати те, що Ліам побачив у моїх спогадах, а ніж переживати це ще раз, пропускаючи через себе знов ті ж емоції та відчуття повної безпорадності перед істотою, яка виявилась набагато сильнішою за мене.

– Але, як ти це все можеш знати, якщо на початку нашої розмови Неоніла стверджувала, що ти не запам'ятовуєш будь-що більш ніж на кілька секунд? — поставив питання імператор мружачи очі та поглядаючи на мене.

– Я не знаю, це вийшло випадково, чи це ще одна з моїх здібностей, та я прочитав це у її спогадах — промовив Ліам, а побачивши, як здивовано на нього подивилися присутні після мого перекладу, пояснив — у Неоніли досить сильні захисні щити і вплинути на неї магічно, без її дозволу, не можна. При першому торканні я зумів перейняти лише її словниковий запас, але більше нічого не побачив. А вже тут, коли вона лежала непритомною після мого ментального удару, напевно її захист послабився, і мій дотик до неї дав змогу не лише перейняти та вивчити мову, а й побачити усе її життя…

– Зрозуміло — всього лиш сказав імператор після кількох хвилин мовчання, а потім поставив нове запитання — тобто я вірно зрозумів, що не ти особисто, не у її свідомості, не бачив обличчя того хто здійснив напад?

– Ні — трохи винувато промовив Ліам — Але я побачив у спогадах Неоніли дещо дивне, хоча можливо це нічого і не значить… Та мені здалося, що від мага при кожному його рухові та дії виходило ніби фіолетове світіння. А з-під каптура можна було побачити очі, що час від часу виблискували фіолетовим.

– Фіолетовим? — одноголосно вигукнули усі присутні.

– Це щось незвичне? — запитала я в Олівера оскільки він єдиний, окрім Ліама, знав про мою здатність розрізняти кольори магії.

– Так, це більш ніж незвичне — замість Олівера відповів Талунг — це заборонена магія. Саме такою володів той маг, що пошкодив магічний захист нашого світу…

– Тобто, це значить, що хтось використовує його знання — насторожено запитав Лекс, який до цього часу лише мовчки слухав.

– Абсолютно вірно — підтвердив імператор — І це означає, що якщо ми найближчим часом не знайдемо і не зупинимо його, то наш світ зазнає ще одного непоправного удару.

Деякий час усі присутні перебували у глибокій задумливості та, мабуть, обмірковували отриману інформацію.

– Якщо цей маг дійсно володіє забороненою магією, і як я розумію досить потужною — озвучила я питання, яке вертілося в моїй голові — То навіщо йому вбивати Ліама?

– Мабуть, для того, щоб він не завадив отримати владу у світі, або ж для остаточного зруйнування Саванг — пояснив Талунг — річ у тому, що Ліам має унікальну родову магію, яка покликана стояти на захисті магічного фону всього світу. Якщо ж він загине не маючи спадкоємця, то наш світ приречений на загибель. Буквально. Адже поки магія прокинеться у комусь з інших представників роду те Алексантері, може пройти не одне десятиліття. А за цей термін світ остаточно втратить магію, і це призведе спочатку до загибелі усіх істот, а потім і самого світу.

– А з чого Ви зробили висновок, що магія нападника має потужний потенціал? — поставив питання імператор примруживши очі та уважно дивлячись на мене.

Я ж спочатку трохи розгубилася, адже не планувала відкривати інформацію щодо моїх здібностей бачити та чути магію, але розуміла, що зараз питання збереження конфіденційності менш вагомо аніж порятунок усього світу. Адже тепер це і мій світ, мій будинок і я вже одного разу втратила життя не проживши його на повну, тож не маю на меті так швидко покінчити з життям у цьому. Тому глянувши мигцем на Олівера, який у підтримці ствердно хитнув головою, відповіла на поставлене питання:

– Річ у тім, що я бачу і чую магію, розрізняю її кольори. А шляхом спостережень виявила, що чим яскравіше колір магії, тим вище її потенціал.

Я бачила, як імператор вже набирає повітря у легені аби продовжити свій допит, і вже хотіла запропонувати йому поговорити про усе, що його цікавить трохи іншим разом. Але за мене це зробив Ліам, який тихо та втомлено сказав:

– Вальтер, може ми спочатку, приведемо себе до ладу, поїмо та відпочинемо, а допити залишимо на потім?

І перш ніж я встигла перекласти сказане герцогом, помітила, що імператор серед незнайомих звуків впізнав своє ім'я. І це неабияк торкнулося його, оскільки в очах заблищали сльози, але він тримався поки я переклала і погодився з тим, що дійсно варто підкріпитися та відпочити.

– Тоді, гадаю, варто все ж переміститися хоча б у кабінет — тихо запропонував Олівер, який після того, як дізнався про наше з Ліамом спілкування не вимовив жодного слова — там буде зручніше розміститися усім.