Розділ 31

Через деякий час, перенісши Мінаса у його кімнату, ми залишили хлопчика під наглядом батька. Олівер додатково ще дав вказівку черговій цілительці Бетті, аби вона прослідкувала за дитиною і коли та почне виходити зі стану сну, одразу ж повідомити. А ми усі гуртом попрямували у кабінет цілителя, і вже там пообідали.

– Знаєте, мабуть, треба ще виготовити якийсь футляр для зберігання артефакту та й для пустих накопичувачів, щось вигадати — задумливо промовив Талік, який весь час перебував у задумливому стані.

– Я скажу тобі більше — з посмішкою промовила я, побачивши, як загоряються очі артефактора — можна ще виготовити скриньку-артефакт, де будуть зібрані запасні накопичувачі, які вже наповнені магією різних видів. За потреби їх можна буде прикріпити до основного артефакту та надавати допомогу, скажімо мобільно. Ну, якщо до цілительської далеко, чи із перенесенням порталом виникли труднощі, а лік часу йде на хвилини.

Ще до того, як я завершила пояснення, Талік потягнув зі столу листки паперу й олівець, та почав робити креслення і розрахунки.

– Все, Неоніло — сміючись зазначив Талунг — знов сина не побачимо, допоки він не отримає результат.

– Вибачте — повівши плечем, з посмішкою відповіла йому — Я не зумисне. Просто іноді мої думки вириваються з голови скоріше ніж я встигаю їх проконтролювати. Але я намагатимусь виправитися…

– Навіть не думай! — вигукнув Талік не відриваючись від свого заняття — ми с тобою ще якось сядемо і я витягну з твоєї голови усе цікаве…

– Я відійду на кілька хвилин — проговорив Олівер, поки усі сміялися з реакції молодого артефактора — треба розв'язати одне питання.

Я ж лише поглядом провела цілителя, що увійшов у свої апартаменти. Напевно, щоб вже звідти попрямувати у кімнати герцога та нагодувати його, оскільки вже давно настав час обіду. Тож коли він повернувся за хвилин десять, достатньо було лиш одного погляду на сумний вираз його обличчя, як стало зрозуміло: він дійсно відвідував Ліама і той знов відмовився від їжі.

– Все нормально? — пошепки запитав Талунг, що сидів біля мене та угледів зміни не лише у настрої Олівера, а й у моєму.

– Так, усе добре — швидко відповіла я не дивлячись йому в очі — не варто турбуватися.

– Гаразд, Неоніло — все так само пошепки відповів він, заправляючи мені за вухо пасмо, що вибилося із коси — я удам, що повірю тобі доню. Але, ти ж пам’ятаєш, що можеш мені довіряти?

– Так — хриплим від хвилювання голосом прошепотіла я, червоніючи та все ж переводячи погляд на нього — Талунг, все дійсно добре, просто є речі про які я не маю дозволу говорити.

– Добре — після кількох хвилин пильного погляду промовив він — я все зрозумів, присяги дійсно не варто порушувати.

Я лише вдячно посміхнулася та полегшено видихнула. Найменше мені хотілося б виявляти неповагу до того, хто першим подав мені руку допомоги у цьому світі, і хто ставиться до мене як до рідної дитини..

– Майстре Олівер, дозвольте? — заглянула у кабінет Бетті — Ви просили повідомити коли хлопчик прокидатиметься…

А за кілька хвилин ми з трохи дурнуватими виразами облич спостерігали за тим, як хлопчик ворушить пальцями ноги.

– Добре, а тепер давай спробуймо підвестися з ліжка — сиплим від хвилювання голосом запропонував Олівер, обережно притримуючи хлопчика — Тільки не поспішай. Спочатку злегка спробуй наступити на ногу. Ось, так! Молодець!

Чи варто казати, що на очах сльози були у всіх. Адже, знаючи ситуацію з втратою магії у цьому світі, зараз на наших очах відбувалося справжнє диво.

– Гадаю, ще кілька днів спостерігаємо за станом Мінаса — промовив цілитель, звертаючись до Гайнеса — і якщо все буде добре, то третього дня ви зможете повернутися додому. Але основною рекомендацією буде: надалі бути більш обачним і не дуже навантажувати ногу хоча б місяць. Випискою буде займатися Лекс, оскільки я відбуваю на практику з адептами академії. Але, у разі чого, одразу ж звертаєтесь до нього, Неоніли чи Талунга. Зрозуміло?

– Так, звичайно! — відповів батько вклоняючись перед нами — Я вам усім безмежно вдячний за порятунок життя мого хлопчика. У мене відтепер борг життя перед кожним із вас.

– Прошу Ваше життя залишити при собі — поспішила промовити я, зупиняючи його жестом руки. Адже добре пам’ятала, що варто чоловікові промовити “Магію беру у свідки!”, як він стане пов’язаний з нами. І у разі загрози нашому життю він змушений буде віддати своє — У Вас є на кого його витратити. Щастя Вашої сім’ї та виховання гідних дітей, буде достатньою подякою.

– Хай буде так! — одноголосно підтвердили усі присутні.

А потім кожен повернувся до своїх справ залишивши батька з сином радіти гарним новинам. У Лекса був сьогодні законний вихідний, тож він пішов відпочивати. Талік перенісся порталом додому для створення задуманого. А ми ж з Талунгом та Олівером попрямували до стійки адміністратора.

– Неоніло, мені зараз треба відбути з Талунгом до Імператора з доповіддю стосовно того, що сталося — відвівши мене трохи у бік тихо сказав Олівер — Але я не певен, що встигну повернутися поки ти не підеш відпочивати. А вранці, ще до шостої, повинен прибути у поселення, де має відбутися практика. Чи можу я зараз показати тобі усе, що може знадобитися Ліаму за час моєї відсутності?