Розділ 29

І знову мій ранок розпочався із настирливого стуку у вхідні двері.

– День бабака якийсь — пробубніла я вибираючись із-під ковдри та прямуючи до дверей, а на пів шляху пролунав стук у двері, що вели в сад — однозначно, день бабака!

Тож повернулася до садових дверей впустивши у кімнату розтріпаного та сонного Олівера. А потім попрямувала до вхідних дверей де все ще стукав у двері, мабуть, Талік. Не промовляючи жодного слова відкрила двері  та одразу ж затягнула хлопця (а це дійсно був він) у кімнату. Так же мовчки махнула рукою у бік кімнати й попрямувала у ванну.

– Хлопці, ще один такий ранок і я почну мститися — промовила я виходячи вже одягненою та на ходу заплітаючи волосся.

Швидко застелила ліжко і лише зараз звернула увагу годинник — шоста ранку! Я вже повернулася було до диванчика, на якому розмістилися хлопці, з наміром обуритися стосовно їх раннього візиту, як побачила двох сонних, пом’ятих та втомлених істот. Олівер був одягнений в домашній одяг та кімнатні капці. Його зазвичай бездоганно заплетене у закрутисті коси волосся, було просто зібране у низький хвіст. Талік розслаблено сидів, відкинувши голову на спинку дивану. Під його очима залягли темні кола, що давало зрозуміти наскільки він втомлений і, мабуть, з вчорашнього дня не їв і взагалі не спав.

Тож, проковтнувши свою грізну промову, попрямувала до шафи доставляння.

– Так, кава нам зараз не завадить — проговорила я ставлячи на столик перед хлопцями горнятка з запашною кавою та тарілку з гарячими м’ясними пиріжками — Талік давай поїж, мабуть, з учорашнього не їв?

Хвилин десять всі зосереджено жували та пили, лиш зрідка поглядали один на одного. І далі вже більш схожі на дієздатних істот, почали розглядати артефакти, що виготовив за ніч Талік.

– Як я і сказав, із затискачами та пінцетами проблем не було — розповідав Талік відкладаючи їх у бік, а поряд розкладаючи декілька виробів з оніхіону — А ось з накопичувачем довелося погратися. Я зрозумів, що окрім резервуара для магії, він повинен бути гнучким. Та ще й, досить тонким, щоб проходити через стінку магічного каналу. Тому я зробив його з декількох частин. І ще, мені здалося, що зручніше буде тримати його не руками, а тримачем. Ніло, давай я одягну його на тебе і все стане зрозуміло.

Я зацікавлено простягнула йому праву долоню і він одягнув мені щось на кшталт рукавички з обрізаними пальцями, а на вже неї було закріплено грушоподібний резервуар з оніхіону трохи плескуватої форми. Рукавичка щільно обтягнула кисть, але при цьому не сковуючи руху. Далі на кожну фалангу вказівного пальця було надягнуто кільця завширшки міліметрів п’ять.

– Так, добре. А ось це візьми так, як маєш тримати голку — хлопець простягнув мені вигнуту кам’яну тоненьку голку — Так, а це тримачі…

– Це просто неймовірно, Талік — захоплено вигукнула я — Звичайно треба спробувати у роботі, але сама конструкція мені зрозуміла. Принцип, гадаю, полягає у тому, що магія з резервуара перетікає у голку прямуючи через кільця. Голку я пропускаю через стінку каналу, а з іншого боку перехоплюю її вже тримачем. Магія виступає у ролі зшивної нитки.

– Так, усе вірно — з широкою посмішкою підтвердив мої слова Талік.

– Добре, а як магія буде утримуватися в одному потоці? — запитав Олівер, який до цього не менш захоплено слухав і спостерігав за нашими діями — Адже артефакт вже не має цільної структури…

– Так, усе вірно, але навряд чи Вам Майстре відомо про нюанс, який є лише в оніхіону — з якоюсь перевагою у голосі відповів хлопець. Але ця перевага не була направлена на Олівера, а виключно підкреслювала те, що цей нюанс хлопець виявив в процесі створення артефакту. І це його особисте відкриття — Цільний камінь має у собі певну енергетичну направленість і вона не пов'язана з навколишнім середовищем. І саме це його робить несприйнятливим для магії. А ось якщо його поділити на частини, і через один шматочок повернути у протилежний бік, то створюється ефект перетягування. З резервуара магія дійсно стане виливатися, але коли цей потік потрапляє у поле дії наступного шматочка каменю, то він вже не може піти убік. І так у наступному моменті, допоки не буде перекрито подачу магії або ж поки вона не закінчиться у накопичувачі.

– Дійсно, неймовірно! — вигукнув вже вражено Олівер — Це просто… У мене навіть не має слів…

– Це ще не все — промовив Талік, дістаючи з сумки кубики оніхіону — із залишків цільної пластини оніхіону я зробив додаткові накопичувачі. В принципі цілитель може мати основний комплект, а це ніби змінні капсули. У них можна зберігати магію різних видів. А у потрібний момент прикріпити до основного.

– Але ж в основному вже є один вид магії — зрозумівши, про що йдеться запитала я — і два види магії змішувати не можна. Як очистити основний артефакт від попередньої магії?

– Дуже просто — відповів Талік — знімаєш кільця, прикладаєш відкритий артефакт до місця де було пошкодження і залишки магії самі витікають в пацієнта. Глянь, зараз артефакт чистий, тож ще має малюнок. А якщо у ньому буде хоч крапля магії він буде абсолютно чорний.

– А як я зрозумію, яке кільце і яким боком треба одягнути, щоб утворився ланцюжок? — знов поставила я питання артефактору.

– Я зробив помітки — пояснив він — біла бічна грань до білої, чорна до чорної.

– Так, особисто мені вже кортить побачити це диво у роботі — потираючи долоні промовив Олівер — Зараз йдемо снідати, а потім можемо розпочинати. І ще Талік, гадаю ти маєш бути присутнім, щоб бачити усе в роботі. Можливо, виникнуть непередбачувані моменти.