Розділ 28

Ми ж з Олівером ще деякий час обговорювали техніки накладання швів і складали орієнтовний план операції, як несподівано в моїй голові виникло нове питання:

– Олівер, а чи зможеш ти у тій кімнаті утримувати проєкцію? Адже вона створюється за допомогою магії. Якщо ні, то без неї я просто не побачу нічого. А ще, ми так сміливо все це плануємо та обговорюємо, хоча навіть не з'ясували чи зможу я в взагалі торкнутися чиїхось магічних каналів.

– Ну, з магічними каналами усе дуже швидко та легко з'ясувати — широко посміхаючись промовив Олівер та підійшовши до мене почав розстібати свою сорочку. Я від здивування лише підняла брови та й трохи відсунулась від нього в бік.

Тим часом він хмикнув на мої дії та прикрив очі, а потім усе його тіло вмить ніби розслабилося. Та за кілька миттєвостей я могла побачити, як в районі його серця, на тілі починає з'являтися закрутисте татуювання яскраво-зеленого забарвлення. Але воно було неначе 3D формату і здавалося трохи виступає за межі тіла. По контуру воно повторювало обриси серця, але по периметру виходило на сантиметри чотири за його межі.

– Це моє джерело — прошепотів Олівер відкриваючи очі, в яких наче хлюпотіла його магія. Вони набули яскраво-зеленого відтінку і наче світилися — Неоніло, просто торкнись його.

Я ж наче заціпеніла від того, що відбувається. І не лише від неймовірності побаченого, а й від усвідомлення того, що я своїм торканням можу спричинити біль або ж заподіяти якусь шкоду цьому чоловіку.

– Не варто так боятися — все так само тихо промовив усміхнений Олівер — Це мені не зашкодить. В найгіршому випадку я просто відчую легкий дискомфорт. Адже при моєму рівні магії, будь-яка не магічна істота, не може заподіяти мені серйозної шкоди.

Від його слів я трохи заспокоїлася, та вже більш впевнена у собі врешті простягнула руку ледь торкаючись в’язі татуювання. При цьому уважно вловлюючи міміку і реакції Олівера, але не побачивши у його поведінці якоїсь напруги чи настороження, вже більш впевнено поклала всю долоню на татуювання. І відчула, як його магія наче обволікає мою руку, не шкодячи та наче приймаючи мене. Складалося враження, ніби я занурила руку в якийсь гель, не бридкий, але тягучий наче густий мед.

– Олівер дозволь дещо спробувати? Якщо відчуєш дискомфорт, то одразу скажи. Добре? — запитала я у чоловіка, на що одразу ж отримала впевнений кивок головою.

Тож обережно з'єднавши вказівний та великий палець, ніби трохи затискаючи магію джерела між пальцями, вивела їх за обриси татуювання, і вона слухняно потягнулася за моєю рукою.

– Ти можеш тримати магію в руках — вражено прошепотів Олівер, не відводячи погляду від моїх пальців — Неоніло, це ж настільки неймовірно та унікально!

Я неспішно повернула руку в межі татуювання відпускаючи магію та обережно прибрала руку, щоб ніяким чином не зашкодити чоловікові.

– Одне питання ми вже з'ясували. Залишилось лише з'ясувати: чи здатний я викликати проєкцію в не магічному середовищі? — з посмішкою промовив Олівер і застібаючи сорочку підійшов до стіни, через яку відкривався прохід у потаємну кімнату. Приклавши руку до стіни він неочікувано сказав — Неоніло, будь ласка, приклади свою руку поряд з моєю. Я хочу, щоб у тебе був доступ сюди.

– Навіщо? — здивовано запитала я.

– Тому, що я так хочу! — просто, але твердо відповів він.

Тож, я не стала сперечатися і зробила, як він хотів. А потім наступні сто п'ятдесят дві хвилини ми витратили на перевірку. Адже саме стільки Олівер зумів утримати проєкцію моєї руки в достатньо збільшеному розмірі аби мені було комфортно і чітко видно судину. І саме на цей час вистачило вільного магічного резерву цілителя, який можна було використати без шкоди для нього.

– Гадаєш цього часу цілком достатньо для проведення операції з відновлення магічного каналу? — запитав Олівер, коли ми повернулися в його кабінет, та сам же відповів на своє питання — Це буде вперше у цьому світі. А, як відомо, усе нове невідоме та лячне. Але у разі позитивного закінчення, ми знатимемо скільки приблизно витрачатиметься часу на відновлення одного пошкодженого каналу. До того ж ми можемо залучити ще й Лекса. Впевнений він буде в захваті від можливості брати участь.

– Так, ти абсолютно правий — підтримала я його висновки — було б звичайно добре потренуватися на моделі, перш ніж проводити усе на живій істоті…

– Але з усіх пацієнтів у цілительській, мабуть, у Мінаса найлегше з пошкоджень — задумливо промовив Олівер потираючи підборіддя — хоча, ще можна розповісти усе Імператору і він без вагань надасть дозвіл на тренування на ув’язнених…

– О, ні! Не треба, будь ласка — вигукнула я уявивши, що мене очікує від такої перспективи — мені, для повного щастя, ще тільки уваги Імператора вашого і не вистачало!

– Цікавий вираз. Але ж ти маєш розуміти, що вона все одно буде? — зіщуливши очі промовив Олівер — Як тільки буде перша вдала спроба, то чутки важко вже буде контролювати та стримувати. І про те, що у нас з’явилася можливість повернути магію, обов’язково дійде до нього. Або ж нам доведеться брати присяги з кожного, хто хоч побіжно щось дізнався чи побачив…

– Присяги точно не варіант — буркнула я рідною мовою і несподівано згадала про герцога, оскільки лише з ним могла спілкуватися своєю мовою. Але це мене більше лякало, ніж втішало. Тож, щоб перемкнути свою увагу від цих роздумів, я запитала — Олівер, а можна буде артефактами з оніхіону працювати в магічному середовищі? Якщо “так”, то тоді ж можна і під знеболювальними заклинаннями тримати Мінаса?