Розділ 27

– Це схематичне зображення того, що треба буде зробити — почала пояснювати, по ходу розповіді показувала відповідні місця на малюнку — Ось ці краї треба зафіксувати двома затискачами, це дасть можливість зафіксувати та забезпечити правильне положення обох кінців. На проєкції Мінаса ми бачили, що обірваний край, який втратив можливість підживлення, до всього ще й загнутий в іншу сторону. Його треба буде вирівняти, але чомусь мені здається, що голими руками його не візьмеш. Тож треба щось типу пінцета з довгими вигнутими кінцями. Далі краї треба буде звести максимально близько один до одного і накласти ось такі шви-тримачі, зафіксувавши їх, мабуть, в трьох можливо в чотирьох місцях. Таким чином вони будуть ніби “наживлені”. Чи, як правильно сказати? Наступним кроком щільно накладаються шви по колу судини. Потім затискачі знімаються і вже за принципом руху крові по відновлених кровоносних судинах, магія отримує напрям руху і має почати живити відірваний канал. На цьому етапі звісно можуть з'явитися проблеми, якщо шви будуть недостатньо щільні, то рідина буде просочуватися назовні. Тоді нам може знадобитися накладати додаткові шви чи на сам шов зробити покриття, яке буде виконувати роль додаткової стінки навколо цього місця і таким чином германізує місце з'єднання.

– Сам принцип цілком зрозумілий — промовив Олівер, який увесь час уважно слухав та вбирав у себе кожне слово та жест — але, як я зрозумів тебе щось бентежить?

– Так, мені здається основна проблема полягає в артефактах за допомогою яких це все буде робитися — відповіла я та намагаючись пояснити наскільки вистачає моїх пізнань щодо дії магії — вони ж при створенні наповнюються теж магією свого творця, і тоді знов постає питання: чи зможе інструмент з чужою магією у собі торкнутися джерела пацієнта?

– А чим ти плануєш зшивати це усе? — тихо запитав Талік.

– У моєму світі використовують спеціальні нитки для внутрішніх швів, які з часом не потребують знімання, оскільки вони просто розсмоктуються. Але, гадаю, в організмі з магією, як зшивний матеріал необхідно використовувати магію самого пацієнта.

– Магію пацієнта? — розгублено перепитав Талік — Це взагалі як має виглядати? Це ж неможливо! Магія ж не матеріал якийсь…

– Так, ти абсолютно вірно все говориш — погодилася я з ним — але можливо тут стане в пригоді артефакт, який скажімо накопичуватиме в собі магію пацієнта, а через отвір буде видавати її тоненькою цівкою. І цю ниточку з магії можна буде використовувати, як зшивний матеріал. Сама ж магія буде запаювати зашиті краї каналу. Я зараз описую усе з позиції матеріального, але розумію що магія це щось ефемерне, і те до чого неможливо доторкнутися. Та і як поєднати свої земні уміння з магією, якщо чесно, то уявляю слабувато.

Деякий час ми всі сиділи поринувши у свої роздуми. Кожен обмірковував отриману інформацію і шукав розв'язання нових питань.

– А скажіть чи існує якийсь нейтрально-магічний матеріал. І якщо “так”, то чи можна його використати для виготовлення артефакту? — озвучила я думки, що роїлися у голові — Можливо, його властивості не дозволятимуть йому вбирати в себе чужу магію ще на моменті створення. А у моменті роботи магію цілителя, але при цьому здатний буде втримати в собі магію пацієнта…

– Хм, а знаєте… йдемо я дещо вам покажу — несподівано промовив Олівер піднімаючись зі свого місця.

Він швидко пройшов до суміжної стіни й торкнувшись її несподівано відкрив прохід. Як виявилось ми увійшли у потаємне приміщення, а опинившись всередині, особисто я відчула миттєве полегшення. Ніби навколишнє припинило свій тиск на тіло, на відчуття, на бачення. Взагалі складалося враження ніби потрапив у вакуумне приміщення. 

– Це що оніхіон? — вражено прошепотів Талік, який застиг із широко відкритими очима на порозі кімнати.

Я ж звернула увагу на стіни, здавалося, ніби вони були покриті гранітними плитами. Але не з цятками, а ніби по чорному полотну провели білими фарбами залишаючи чудернацькі розводи.

– Так, це саме він — спокійно відповів Олівер, а потім почав пояснювати. Але здається здебільшого для мене, оскільки Талік і так здається був в курсі — цей матеріал не пропускає магію і не здатний її накопичувати. Мій дід теж був цілителем, і саме він побудував цю цілительську. Та коли почали вперше з'являтися пацієнти з повною або частковою втратою магії, він почав шукати варіанти, як полегшити існування таких істот. І саме тоді він дізнався про цей матеріал, тож і облаштував цю кімнату для полегшення стану потерпілих від магії.

– І цей матеріал можна використовувати для артефактів? — запитала я дивлячись на Таліка. А у відповідь хлопець (з якимось маніакальним виразом обличчя) лише ствердно хитав головою.

– Гадаю це відповідь “Так” — з посмішкою відповів Олівер, і побачивши мій нічого не тямовитий погляд пояснив — річ у тому, що це занадто рідкісний матеріал. Тож і гадаю, що хлопець зараз в шоковому стані саме через кількість оніхіону в цій кімнаті.

– Ага. Ну, тоді зрозуміло — зі щирою посмішкою промовила я — скажи мені Олівер, якщо я вірно усе зрозуміла, то ця кімната наче стерильна від магії?

– Так — абсолютно впевнено відповів цілитель.

– Тоді, гадаю місце проведення лікування ми знайшли — зробила висновок я, обводячи поглядом приміщення.

– Так, але є ще один не менш важливий момент — уточнив цілитель — все, що пов'язано з пошкодженням, а відповідно і з відновленням, магічних каналів занадто болюче. Зазвичай ми знеболюємо за допомогою заклинань, а у цій кімнаті вони працювати просто не будуть. Тож закономірне питання: чи зможе хлопчик витримати такий біль?