Розділ 26

Мій ранок, а точніше день, розпочався із настирливого стуку у вхідні двері моїх кімнат. І деякий час я ще намагалася відгородитися від нього прикриваючись подушкою та ковдрою. Але зрештою зрозуміла, що той хто створює цей ймовірно дратівливий звук не зупиниться поки не досягне своєї мети. А метою було саме висмикнути мене з лагідних обіймів теплого ліжка.

– Мабуть, і у цьому світі знайшовся той, хто не дасть виспатися у вихідний — подумала я, а потім згадала про вчорашній день та потягнувшись усім тілом, вголос промовила сама до себе — Так, сьогодні треба багато встигнути…

Тож, якось розліпивши очі, вилізла з ліжка та без поспіху попленталася у бік дверей, що вели у коридор. Але на півдорозі мене зупинив стук, але вже від дверей, що ввели в сад. Позіхнувши, а потім кілька разів глибоко вдихнувши, повернулася до вікна та відкривши штори побачила Олівера, який саме підняв руку аби вчергове постукати, але так і завмер. А потім якось винувато посміхнувся, мабуть, побачивши мій заспаний вигляд. Я ж лише кивнула головою у відповідь, та пішла відкривати інші двері, де на порозі виявився трохи смиканий та знервований Талік.

– Ну, нарешті! Нілко, скільки можна було… — почав було говорити хлопець, але замовк на півслові побачивши розтріпану мене та ще й у піжамі.

Я ж не даючи йому часу на осмислення побаченого, вхопила за руку та потягнула хлопця до кімнати. А там вже відпустила його руку та попрямувала до вікна, де все ще стояв здивований та трохи розгублений цілитель. Стримуючи чергове позіхання впустила в кімнату й Олівера.

– Ну, і чого ви галасуєте зранку? — таки позіхнувши, невдоволено пробубоніла я та вмостилася на краю ліжка.

– Зранку?! Ніло, вже майже дванадцята! — вигукнув Талік.

– Ніло, вибач, я забув їх попередити, що ти не прийдеш… — винувато промовив Олівер одночасно з Таліком.

– Ага, зрозуміло — розтираючи обличчя руками промовила я та підводячись, додала — Я зараз приведу себе до ладу, а ви поки цей… поспілкуйтеся. Я швидко.

Холодний душ швидко вніс ясність у мою сонну свідомість, а розслаблене після сну тіло збадьорив. Через хвилин десять я вийшла з гардеробної, одягнена у штани та туніку вільного крою. І, як кажуть, була у повній бойовій готовності. 

Ви спитаєте: з чим же я зібралася боротися? Мабуть, із самою смертю. Пафосно? Так. Але, як можна сказати по іншому? Якщо без дієвого способу відновлення магічного каналу Мінаса, хлопчика чекає загибель. Тож, цілком закономірно: знайду спосіб — збережу життя! Чому? Тому, що по іншому не можу, та й у цьому полягає моя робота.

Ось з таким позитивним настроєм розпочався ще один черговий день, який можливо стане першим на довгому шляху пошуків та рішень, що змінять чиїсь життя.

Хлопці сиділи на дивані моєї гостинної та пили каву. Вони щось тихо обговорювали, та варто було мені з'явитися, як у мій бік спрямувалися два погляди сповнені палахкотючим ентузіазмом.

– Нілко, мені Майстер Олівер вже все розповів! Це ж просто диво! Неймовірно, якщо ви зможете це виправити… Якщо вам вдасться, то це змінить життя! — емоційно проговорив Талік вскочивши зі свого місця.

– Так, це дійсно диво. Але гадаю на цьому шляху нам знадобиться допомога ще й не менш талановитого артефактора. Як думаєш, ти можеш стати частиною цього дива? — з посмішкою відповіла я, а бачачи іскри азарту в очах обох чоловіків, швидко додала — Це усе добре хлопці, але спочатку мій сніданок і гаряча кава. А потім вже розповім, як я бачу нашу роботу.

– Ага, сніданок — розсміявся Талік, легенько штовхнувши мене плечем — звичайно, йдемо… ем… куди?

– У їдальню — пирхнувши зі сміху відповів Олівер, прямуючи до дверей.

– Як добре, що у коридорі нікого не було — подумки відзначила я, коли ми вийшли з кімнати — Та й за стійкою адміністратора теж. Оскільки, мені не дуже хотілося пліток, що неодмінно б з'явилися варто було б стороннім побачити, як з моєї кімнати виходить два чоловіки. Та, навіть не це б породило плітки, бо найбільше питань виникло до неочікуваного перебування Олівера у моїх кімнатах. Адже ніхто не міг бачити, як він туди потрапив, оскільки він увійшов туди не через головні двері. На відміну від того ж Таліка, який потрапив туди зі звуковими спецефектами.

Споживати їжу під двома прицільними поглядами нетерплячих чоловіків, я вам скажу сумнівне задоволення. Тож поспіхом, та намагаючись не дивитися на них, завершила свій сніданок, і ми рушили у кабінет Олівера, де я одразу ж попрямувала до шафи доставляння. І лише після того, як отримала своє законне горнятко запашної кави, почала викладати чоловікам свою ідею.

– Це може виглядати незвично для вас і можливо не все зрозуміло, але спробую пояснити усе хоча б у загальних обрисах. Якщо я вірно зрозуміла, то магічні канали істоти не можна назвати фізичною частиною тіла. І саме тому Олівер, як маг-цілитель не може впливати на них, оскільки його магія іншого спрямування. Але, як я зрозуміла, він має здатність їх бачити. І це, як на мене, вже добре. Сама ж картина розриву магічного каналу, подібна до розриву кровоносної судини. В моєму світі є спеціалісти, які спеціалізуються саме на відновленні пошкоджених кровоносних судин та нервових закінчень. І у своїй роботі використовують різні техніки. Гадаю, можна спробувати одну з них і застосувати її на магічних каналах. Я теоретично її вивчала, але практики у цій сфері в мене не так багато, щоб зробити це скажімо бездоганно. Але, якби мені самій довелося обирати між можливою загибеллю, і можливістю виправити це, я б обрала друге. Звичайно, ми ще маємо спитати дозволу у батьків Мінаса, адже без їх дозволу…