Розділ 21

За кілька годин безперервної роботи з перевіркою екзаменаційних завдань було покінчено. Та, мабуть, від емоційності дня відчувала, що зараз навряд чи засну, тож вийшла у сад та сіла в улюблене крісло. Подумки прокручуючи події дня, усвідомила, що при перевірці тестів майже усе з викладеного в них мені було звичним та зрозумілим. Або ж таким, що я могла б пояснити, але близькими мені у вживанні термінами. Тож, може дійсно варто погодитися на пропозицію лорда Теміра ел Валента стосовно навчання?

Від думок мене відвернув гуркіт, що доносився з кімнат у протилежному боці саду. І перш ніж мій мозок зумів згенерувати команду “Небезпека”, я стрімголов кинулася туди.

– Вибачте, я чула гуркіт — не голосно запитала я, легенько штовхаючи ногою прочинені двері — Вам потрібна допомога?

Але побачити, що відбувається у середині мені завадив Майстер Олівер, який раптом виник переді мною. Здавалося, він зовсім не очікував мене тут побачити, але водночас було помітно його радість від того, що відвідувачем виявилась саме я. Кілька секунд вагань, нервових смикань та боязких поглядів у глиб кімнати та врешті він трохи розгублено промовив: 

– Неоніла, я тобі згодом усе докладно поясню, та зараз мені дійсно потрібна допомога. Але я вимушений наполягати дати присягу, щодо нерозголошення того, що буде почуто або ж побачено у цій кімнаті.

Голосний та сповнений неймовірного болю стогін, що долинув зі сторони ліжка змусив без вагань дати згоду на такі умови. Тож я лише запитала: чи потрібна моя кров? На що Олівер лише ствердно кивнув головою та простягнув мені невеликий вигнутий кинджал з руків'ям у вигляді дракона. Не даючи собі часу на роздуми, швидко черкнула себе по лівій долоні й промовила слова власної присяги, враховуючи принцип надання магічної присяги, про яку читала у книзі з основ магії:

– Я, Пактовій Неоніла Сергіївна, присягаюся ні словом, ні ділом не розголошувати те, що буде почуто та побачено мною у цій кімнаті, — краєм свідомості відзначила, що по той бік ліжка істота затримала подих, тож далі повернувши голову саме у той бік сказала те, що веліло моє серце — а також обіцяю надати будь-яку допомогу цій істоті, для збереження її життя у цих стінах чи за їх межами. Магію беру у свідки!

І лише після проголошення присяги зрозуміла, що промовила її своєю рідною мовою. Але це усвідомлення миттєво було витіснено хвилею пекучого болю, якою обпекло під лівою ключицею, ближче до серця. Це змусило мене засичати від болю, а по щоках побігли непрохані сльози. Трохи відтягнувши комір сорочки побачила в’язь татуювання.

– Не розумію, що ти промовила, але ця присяга прийнята — ошелешено промовив Олівер, роблячи крок у бік та даючи мені можливість пройти у глиб кімнати.

Від побаченого я вдруге за цю добу заціпеніла: на підлозі, біля самого ліжка, лежав той самий моторошний маг, що так налякав мене в кабінеті Олівера. Зараз його тіло неконтрольовано смикається та трясеться, а вже за кілька миттєвостей його наче вигнуло дугою і чоловік впав в стан ступору, а погляд від метання по приміщенню перемкнувся на одну точку.

– Дуже подібно на напад епілепсії — подумала я, все ж “відмираючи” і звернулася до цілителя запитуючи — він страждає на епілепсію?

– Я не знаю такої хвороби — твердо відповів Олівер — Для нього це звичний стан після відвідувачів. Але сьогодні я не очікував цього, тож і не взяв з собою артефакти з кабінету. Зазвичай таке трапляється пізніше, через кілька годин після візиту. Приглянь за ним, будь ласка, щоб він не ушкодив голову. Я швидко повернуся.

І вже на порозі стурбовано запитав:

– Ніло, ти ж не злякаєшся?

Я лиш заперечливо похитала головою, і поспішила опуститися перед дивним магом на коліна. І зробила це досить вчасно, адже його знов почало трясти. Тож, не вагаючись схопила подушку, що так вдало лежала поруч на підлозі й підклала йому під голову. Обережно перевернула чоловіка на бік і підтримувала його у такому положенні, аби запобігти потраплянню до дихальних шляхів слини чи, не приведи Боже, крові. А потім знов він впав у стан ступору. Та дивним виявилося те, що чоловік у такі моменти невідривно дивився мені в очі. І далі не зважаючи на те, як би не змінювалося положення його тіла від чергової хвилі судом, його погляд неодмінно був сфокусований на мені.

А ще мене здивували власні відчуття, адже зараз я не відчувала жодного дискомфорту поряд з ним. Хоча в пам’яті чітко спливло липке відчуття панічного страху та жагучого бажання сховатися від цієї істоти. Та аналіз власних відчуттів відклала на потім. Зараз же нагальною була допомога чоловіку та стабілізація його стану. Та все ж я побіжно відмітила, що чоловік встиг змінити костюм на простий та м’який домашній одяг.

До того моменту, як у кімнату повернувся Олівер цикл “припадок — ступор” повторився, мабуть, ще разів зо три. Цілитель швидко опустився над змученим магом, який зараз знов дивився на мене, і почав щось вимірювати одним з артефактів. А потім інший пов’язав йому на голову.

– Тепер ще кілька легших нападів і він засне — тихо пояснив Олівер — тобі не важко тримати? Давай я…

– Ні, усе добре — пошепки відповіла я і знов, як і у кабінеті, потрапила у вир чорних очей мага.

Через хвилин десять напади дійсно припинилися, тіло мага розслабилась і він заснув. Олівер застосував очисне заклинання і зовнішній вигляд хворого змінився: розтріпане та мокре волосся, просохло та було заплетене у просту косу. За допомогою магії було змінено одяг, а далі промовивши заклинання левітації переніс його на ліжко. Я ж після того, як чоловік заснув, не заважаючи стояла трохи збоку, тож мала змогу споглядати усе це, відмічаючи про себе з якою теплотою і турботою цілитель поправляє йому подушки та ковдру.