Розділ 17

Але “серйозну” розмову довелося відкласти. І не тому, що відпала така потреба, а через причини банального браку часу у зв'язку з навантаження у цілительській. Хоча, в принципі й Олівер більше не надавав приводів для початку такої розмови. І саме останнє наводило мене на думку: а чи не вигадала я собі чого зайвого? Може, ті його емоції та поведінка були викликані чимось іншим, а я прийняла це на власний рахунок? Та, як кажуть, час покаже. А поки я досить навіть задоволена тим, як складаються наші взаємовідносини: він наставник, а я ж його учениця.

У перший день вихідних, як і обіцяла, самостійно перемістилася за допомогою артефакту у таверну. І там, під пильним наглядом Таліка, три години поспіль надавала відповіді на питання та знаходила розв'язання задач підсумкового тестування знань. Не скажу, що система тестування мені незнайома чи неприйнятна. Та все ж вона дещо відрізнялася від нашої земної, оскільки усі предмети та дисципліни були перемішані між собою. Це трохи дезорієнтує, якщо чесно, та після кількох десятків опрацьованих питань, мозок ніби сам “перемкнувся” підлаштовуючись під задані параметри. Загалом, усього за складений тест нараховувалось двісті балів за двісті двадцять п'ять питань (сто питань по пів бала, ще сто питань оцінювалося по одному балу, а найскладніші двадцять п'ять — по два бали). Ще одним фактом, який мене здивував стало те, що не буває не складених тестів і усі за підсумками отримують диплом. Тобто результати від одного до ста сімдесяти балів вказують на те, що ти отримав певні знання та закінчив загальну школу. А вже від ста сімдесяти одного бала дають тобі право претендувати на навчання вже у коледжі, чи школі Майстрів, на певну спеціальність.

Після двох з половиною годин напруженої роботи, я була відправлена на кухню для підкріплення. А Талік тим часом залишився у кімнаті та почав перевірку мого тесту. Чи варто казати, що я ледь запхала в себе трохи їжі? І те лише завдяки погрозі Саніки, що вона не дозволить озвучити результати, поки я не з'їм хоч щось.

І ось коли здавалося б уже усі губи собі скусала від переживань, на кухню з серйозним та незворушним виразом обличчя увійшов Талік.

– Ну, і? Кажи вже, не тягни! — першим вигукує Талунг, не витримуючи показового мовчання сина.

– Що я можу сказати? — театрально розводячи руками промовив хлопець сідаючи за стіл.

– Талік, та я ж тебе зараз… — почало було говорити Саніка, беручи рушник у руки.

– Мам, навіть не думай! — вигукнув він косячись у бік матері, але все ж не втримуючи посмішки оголосив — Сто вісімдесят один бал! Розумієте? Це ж аж на шість більше ніж мої шкільні результати! Я просто не можу зрозуміти: як так могло статися, що учениця показала кращі результати, ніж її наставник?

– Це погано? — майже пошепки запитала я, навіть не намагаючись згадати: скільки ж там необхідно було отримати тих клятих балів?

– Доню! Це дуже гарний результат! Ти така молодчинка! — сміючись вигукнув Талунг й міцно обіймаючи мене — і хоч це й проміжний тест, та все одно дуже добре.

– Так, Нілко! Це справді добре. Там трохи підкачала історія, але ми з тобою обов’язково попрацюємо над помилками, — вже відкрито сміючись повідомив хлопець — тож я впевнений, що офіційний тест напевно складеш, навіть на кращі результати.

– Мені б твою впевненість — тихо промовила я, та все ж видихнула з полегшенням. Адже приємно усвідомлювати, що ти на щось ще здатна.

Залишок першого вихідного дня ми з Таліком присвятили опрацюванню допущених помилок. І дійсно, це були у більшості питання з історії імперії та світу, періодів правління імператорів та подій, що вплинули на хід історії. За підсумками зробила собі кілька записок, аби були під рукою і перед очима. Тож залишилося лише запам'ятати.

Другий вихідний ми витратили на відвідування ринку у сусідньому містечку, де ми з Таліком та дівчатами закупили деякі продукти для таверни. А потім, поки хлопець зайшов у магазин господарських товарів, ми з дівчатками попрямували до майстрині одягу. За підсумками цього відвідування я стала володаркою двох подовжених сорочок смарагдового та блакитного кольорів, і пари штанів чорного та синього кольорів. Дівчата показали крамниці у яких можна придбати усілякі жіночі дрібнички. А ще мене вмовили придбати хоча б одну сукню. Мотивуючи тим, що на складання тестування я маю вбратися стримано, але урочисто. Оскільки, незалежно від отриманих балів, мені мають вручити перший офіційний документ у цьому світі. А після їх “вагомих” аргументів, а саме: “це все ж таки подія у житті, і ти не голодранка якась!”, мій вибір зупинився на ошатній сукні довжиною трохи нижче коліна, темно синього кольору зі сріблястими візерунками по низу та на рукавах. Ну, і звичайно ж було придбано, у тон сукні, легкі туфлі на невисокому підборі.

У цілительську мене перемістив Талунг уже після вечері та кількох годин посиденьок.

– Ледь не забув! Я зайду за тобою у третій робочий день. За пів години до десяти — вигукнув Талік, коли я вже однією ногою була у порталі. 

Привітавшись з черговою помічницею цілителя, що саме поралася біля стійки адміністратора у холі цілительської, я з пакунками у руках попрямувала у свої кімнати. Швидко розвісивши придбані речі у гардеробній та прийнявши душ, лягла у ліжко. І хоч було незвично рано, та мені не хотілося зараз спілкуватися ні з ким. Можливо, далася взнаки втома, а може нервування перед іспитом, та я заснула заледве зручно вмостившись під тонким пледом.

Тож і не було нічого дивного у тому, що я прокинулася ще до світанку. Неспішно впорядкувавши ліжко та впоравшись з ранковими процедурами, я вже звично викликала собі горнятко запашної кави та вмостилася в улюбленому кріслі у тихому куточку саду. Сьогодні я вперше, у цьому місці, мала змогу побачити початок нового дня. Крізь захисний купол, що накриває внутрішній дворик, було чудово споглядати переміщення небесного світила. Майстер Олівер ще у перший ранок мого перебування тут розповів, що цей купол оснащений не лише потужним артефактом захисту від магічних атак чи від переміщення з повітря (ну, це якщо таке станеться), а й пропускає опади, які підтримують необхідний клімат для рослин.