Розділ 11

За той час, що нас не було у таверні нічого надзвичайного не сталося. Але все ж виявилося несподіванкою те, що нас очікували усі хто був присутній при події з хлопчиком. Тож варто було нам ступити з порталу, як з усіх сторін посипалися питання. Від їх кількості та зацікавленості відвідувачів я розгубилася і лише міцніше стисла руку Талунга.

– Так, прошу тихіше! — проговорив чоловік піднімаючи руку угору та призиваючи усіх до тиші — З хлопчиком усе добре. Він разом з батьком поки залишився у цілительській. Завдяки вчасно наданій допомозі вдалося уникнути серйозних ускладнень. За кілька днів, гадаю вони вже повернуться додому.

Після сказаного господарем таверни, присутні вибухнули радісними вигуками з побажанням здоров’я та найшвидшого повернення. Але за кілька хвилин Талунг знов підняв руку та голосно промовив:

– Майстер Олівер високо оцінив майстерність нашої Неоніли та був вражений тим, як їй вдалося надати допомогу без застосування магії. Тож радий Вам сповістити, що цілитель запропонував нашій підопічній стати його ученицею.

А ось після цієї заяви у приміщенні настала тиша і десятки здивованих очей зупинилися на мені. Чи варто казати, що це зовсім не додало мені впевненості? Ні, я звична до уваги. І у своїй лікарській практиці мені доводилося приймати подяки, та й бачити захват в очах людей теж доводилося. Але там я була фахівцем з талантом, а тут я не магічна. І це вже статус, який споруджує навколо рамки, за які не заведено виходити. Тобто мені, ще при попаданні вказали на моє місце й обмежили території дій.

Від роздумів мене відвернули вигуки присутніх, щось на кшталт: “Це ж неймовірно!”, “Такі можливості, навчатися у такого цілителя!”, “Молодець дівчинко! Так тримати!”. І це не лише мене приємно здивувало, а й певним чином затвердило моє рішення, стосовно навчання у Майстра. Якщо у мене вірить стільки істот, то чи маю я право не вірити у себе? До того ж це напевно неабияка вдача — отримати таку можливість, враховуючи те, що за задумом когось зверху мені й не передбачалися подібні бонуси.

Обговорення у колі сім’ї відбулося вже ввечері, після завершення усіх щоденних турбот у таверні. Тож, сидячі за столом після смачної вечері, ми розмовляли та вже без сторонніх вух та більш докладно розповіли про усе що відбулося у цілительській.

– І що ти вирішила? — запитала завжди спокійна та врівноважена Саніка — Чи погодишся на пропозицію Олівера?

– Якщо дивитися на це з позиції моєї професії, то безумовно варто погоджуватися. Адже, з усіх занять і спрямувань, лікування мені ближче по духу — тихо та спокійно відповіла я, стискаючи горнятко з запашним чаєм у долонях — Але і вас усіх мені не хочеться залишати. Та й мені здається, що тут у таверні від мене буде більше користі для оточення ніж у цілительській.

– Чому це?! — здивовано вигукнув Талунг — цілительство значно важливіше аніж таверна!

– Так. Але це якщо у тебе є магічні здібності — сумно констатувала я — А я ж наче порожня посудина. Що я можу дати магічним істотам?

– Ну, це якщо враховувати лише їх — перервав мене серйозний, як ніколи Талік — Але ж у нашому світі достатньо не магічних істот. І їх з кожним роком з’являється все більше. А є ще й ті кому не можна допомогти магією, оскільки їх травми були спричинені саме нею.

Зауваження хлопця змусило мене подивитися на ситуацію з іншого ракурсу. Оскільки це значно розширює мої можливості та надає більше шансів реалізувати себе у цьому світі. Та й воно співзвучно з моїми внутрішніми бажаннями та потребами. Але, як я маю вчинити з тими, хто став для мене рідними у цьому світі? Чи не станеться так, що на їх допомогу я відповім невдячністю?

– Стосовно таверни ти можеш заспокоїтися — промовив Талунг, наче прочитавши усі мої думки та побачив внутрішні вагання. Та і по його міміці можна було зрозуміти, що він вже прийняв власне рішення, яке й було озвучено з таким виразом обличчя, що не залишилося й сумнівів щодо беззаперечності його виконання — Неоніла, ти можеш впевнено та без огляду на нас прийняти пропозицію Олівера. А враховуючи ще й те, що того ж бажає твоє серце, то ми навіть будемо на тому наполягати. А таверна… так, тут завжди повно справ та роботи. Але погодься, сюди легше знайти помічницю, аніж гарного цілителя для не магічних. Тож це не та причина з якої варто відмовлятися від можливостей, які зроблять тебе щасливою. Та й твій талант… Він безсумнівно стане у пригоді багатьом, як не магічним, так і магічним.

Ми ще деякий час дискутували щодо вибору між таверною та цілительською. Та все ж зійшлися на тому, що у таверну я можу навідуватися ввечері, після завершення усіх справ у цілительській, або ж у вихідні. Мені було видано артефакт зв’язку, за допомогою якого я маю повідомляти Таліка про свою готовність. Він же своєю чергою буде переміщувати нас порталом до таверни й назад.

– Так, начебто усе вирішили — задумливо промовив Талунг, наче пригадуючи: “чи раптом нічого не забув?” — отже можна переміщатися до Олівера.

– В сенсі? — здивовано запитала я — адже вже пізно, тож я гадала, що переміщуся завтра зранку… та й Майстер Олівер, мабуть, вже відпочиває…

– Ну, по перше він може і цілу ніч просидіти за паперами, а по друге варто йти саме сьогодні, оскільки це підкреслить твою зацікавленість у навчанні — почав пояснювати мені чоловік, наче малій дитині — До всього, ти вже з ранку зможеш стати до роботи.

– Так, мабуть, ви праві — відповіла я, опускаючи голову, аби ніхто не вгледів моїх сліз, що наповнили мої очі.