Ярослав.

- Привіт друже! – ззаду пролунав голос, але чий подумав я. От халепа то! Настільки я виник у роботу, що забув усіх.  
   Ярослав поглянув, і побачив свого друга. Чесно кажучи він зрадів, тому що уже довгий час ні з ким не спілкувався  
- Женя, привіт! Як ти тут опинився? Живеш же за сотню кілометрів звідси. 
- Та думав тебе відвідати, давно ми не розмовляли. Весь час ти зайнятий. От чесно ти бовдур, ну от справді бовдур! 
- Не поняв. – він мене назвав бовдурем, та як він може так,хай на себе подивиться, виглядає чесно кажучи як … я помовчу. 
- Окей, я нагадаю тобі один запитанням. 
- Ну як завжди. Що не можеш прямо сказати? 
- Де твоя дружина? – а у відповідь тихо, Ярослав завмер. – Що забув де? Хочу її побачити, 5 місяць уже у неї, цікаво хто у вас буде. Чому мовчиш? 
- Я...я.... От я телепень! – і справді бовдур, тут я і сам від себе в шоці.  
- Я і не сумнівався. Ти у відносинах повний нуль, як би не старався. Я ще й так здивувався коли почув про твоє одруження. 
- Ну трясця! Що тепер робити, її немає вдома, та я і не телефонував, я так захопився роботою. 
- От не розумію, що у тебе там такого захопленого на тій роботі. 
- Нові проекти, за останні три місяці, п’ять зробив, і ще два ландшафтних. 
- А точно, ти ж дизайнер. 
- Не тільки, архітектор. 
- А ну да, вилетіло з голови, що ти і на архітектора пішов. А які проекти були?  
- Два будинка в Італії. І три в Україні. 200м² і більше. Багато було роботи. А терміни малі. 
- Розумію, але вона твоя дружина, і не просто, вона мама твоєї майбутньої дитини.  
- Ти правий, але де вона? Я навіть не знаю адреса її батьків.  
- От не розумію, чому ти на ній одружився, якщо навіть толком нічого про неї не знаєш. 
- Там довга історія. Женя допоможи її найти. 
- Я!? – друг здивувався, він навіть не знав, як вона виглядає. 
- Так саме ти. 
- Та я з радістю, але як?  
- Не знаю...  
   Після розмови чоловік повернувся додому, зайшов у її кімнату. У середині душі йому було так соромно, а у серці відчувалась пустота. Останні кілька днів він не виходив з кімнати, все думав, згадував їхню першу зустріч, потім всі моменти проведені разом. Серце почало битися швидше, дихати ставало важче... Ярослав майже нічого не їв, відмовся від роботи, ходив по її кімнаті, розглядав кожну дрібничку, фотографії, книжки її весільну сукню, яку вона так і не одягла. Як раптом він помітив під ліжком її записник. До останнього він тримався, щоб не відкрити його, але не втримався. Сидів читав, розглядав малюночки спочатку сміявся, а потім коли розповіді пішли про нього, то почав задумуватись, а іноді і пускав сльозу. Все було написано від серця, кожне почуття було передане на листочок. Після прочитаного, чоловік вирішив, як найшвидше віднайти свою дружину, але нажаль нічого не знав про неї.  
   Після декількох днів роздумів, Ярослав придумав план. Останні хвилини проведені з дівчиною були так собі, але він був впевнений, що вона його кохала, і ще досі кохає, та згадує про нього.. Тому вирішив попасти у новини, типу аварія. Так так, він був готовий пожертвувати, подумали б усі, але ні, він планував всього лише запустити фейкову інформацію, і зловити, як то кажуть рибу на гачок. Нікому нічого не розповівши, з анонімного акаунту виклав статтю про себе. Всі його рідні перелякались, він не піднімав трубку телефону, і навіть не вказав адрес лікарні. Але дівчина все ж клюнула, побачивши такі жахливі новини, у неї почало боліти серце та тягнути у низу живота, її відразу ж відвезли у лікарню.