Ранок розпочався з сюрпризів для Меліси. Ніколи у житті вона навіть не думала, що з нею може таке трапитись. Дівчина жила з батьками у маленькій квартирі, сім’я була не із багатих, але батьки робили все можливе, щоб їхня донечка навчалась у найкращих закладах. Для батьків було дуже важливо, щоб Меліса гарно навчалась, вийшла заміж за гідного чоловіка. У них уже був кандидат для неї, син їхнього сусіда. Він був доволі красивий, а головне розумним, вивчився на архітектора, та нормально заробляв. Все як хотіли її батьки, він подобався їй, і вони навіть заручились. Все б добре, якби не велика несподіванка. Навіть, я б сказала: подвійна несподіванка.
***
Меліса прокидається на ліжку у невідомому для неї будинку. На вікнах були темно фіолетовій штори, промінчики сонця, ледве попадали у кімнату. Навкруги все було доволі комфортно, багато місяця, великий телевізор. Дорогий ремонт, запах ванілі був таким солодким, для неї це було так приємно, тому що батьки купували ваніль лише на новий рік. На полу біля ліжка лежав букет білих троянд, він був такий великий, вона про такий могла тільки мріяти. Дівчина не розуміла, де вона знаходиться і як вона сюди потрапила. У її голові було питання: "Це що сон?" Але нажаль відповідь була - ні. Повернувшись праворуч, вона помітила хлопця, який лежав поруч. Це її злякало, вона піднялась з ліжка накинула на себе одіяло і вибігла з кімнати. Їй не вірилось, що все те сталося з нею... Вона зайшла у ванну, дивилась у дзеркало на себе, та згадувала, що ж було, але нічого не пригадувалось. До неї у кімнату зайшов той хлопець, йому було на вигляд років 25, темне волосся, грубе тіло, він був схожий уже на чоловіка, а ж ніяк на молодого хлопця. Вона не могла на нього дивитися, їй було так неприємно, вона ніяк не могла повірити, що саме він позбавив її незайманості. Тим паче, як їй далі жити, що робити... Для неї у той момент життя зупинилось.
- Добрий ранок, як ти? - промовив він серйозним голосом.
- Не нормально, Ви взагалі хто? І що я тут роблю? Вибачте, але де мій одяг? - різко відповіла вона.
Він підійшов до неї поближче і сказав - Ти... Нічого не пам'ятаєш? - а після, взяв її за руку.
- Не чіпай мене! Взагалі, як ти... - дівчина так хвилювалась, що не змогла договорити.
- Що, як я? - з посмішкою на обличчі, промовив він.
- Як ти... Вийди, я хочу прийняти душ, я взагалі тебе не знаю... Іди геть!
- Добре, заспокойся тільки, чому ти така знервована, все ж було добре.
- Добре!! Та як я тебе взагалі зустріла?!
- І справді нічого не пам'ятаєш... – посміхнувшись взяв себе за голову.
- Говори давай, я маю все знати! – з підвищеним тоном голосу промовила дівчина, хоча насправді їй було страшновато почути те все.
- Вчора ти до мене підійшла познайомитись, потім ми випили, але ти і до цього була трішки п'яна. Що було далі я і сам не пам'ятаю, ти мене напоїла сильно.
- Я?! Та я ніколи, це ти мене напоїв, скористався і тепер робиш вигляд, типу ти святий, пушистий.
- Ладно, думай як хочеш, я все сказав. - він вийшов з ванної кімнати і побачив двох людей. То були її батьки...
#3976 в Любовні романи
#904 в Короткий любовний роман
#504 в Молодіжна проза
#102 в Підліткова проза
Відредаговано: 25.12.2023