Розділ 3

Нерозуміючи в чому справа що відбуваєця Клара стояла мовчки бо незнала що робити, бігти куди небудь чи стояти не порушно. Але через декілька хвилин хлопець який був в великій чорній накідці на голові заговорив.

-Так вони ніби пішли-відштовхнув Клару.

-Що ти робиш спершу тягнеш не пойми куди а потім штовхаєш.Ми знайомі.-розлюченим голосом говорила вона.

-Ні. Як ми можемо бути знайомі а що хоч познайомитися.-гордо говорив він.

-Що ні,просто навіщо потягнув мене, що геть здурів я думала на мене вже напали тільки приїхала сюди а вже стільки всього трапилося.

-Мене перслідували а ти як раз на дорозі була.Неподумай лишнього просто закрився тобою бо якщоб нас побачили то тобі і мені булоб.

-Ти що крадій що за тобою гоняця?

-Ні це довга історія і якійсь незнайомці я точно розказувати не буду 

-Та не сильно треба булоб.Мабуть якийссь шахрай або злочинець щей за мною закрився.Цеж треба було так, щоб саме на мене...

-Цікаво хто ж ти така шо нехочеш познайомитись тай шей грубіянеш.Сказати моє ім'я я Алан Вуд нічого не нагадує?Незнаєш хто моя сім'я?І що я роблю з тими хто мене дратує.-

-Що Алан Вуд а мені що до того?Хоть президент Америки це всерівно не дозволяє тобі так себе поводити.І до того що я не так сказала.

Він стояв непорушно а Клара вже хотіла виходити з темно провулку але тільки вона пройшла пару метрів він неї схопив і сказав.

-Я згадав де я тебе бачив. В магазині книжок ти тоді якраз мені нагрубіянила.

-Що?В якому ще магазині...Стоп що а це ти той хто знущався.

-А тобі яке діло до того чим я займаюсь чесно моє терпіння скоро закінчиця.

-Неперживай ми більше не зустрінемось я вже іду. Надіюсь що більше ніколи в житі тебе не зустріну.

-Крихітко ти думаєш я так вже хотівби з тобою ще раз суструтись.

Клара вийшла з вилички та попрямувала додому але хлопець щось ще казав тому вона обернулася і бабачила свій браслет який для неї багато означає в руках Алана.

-Це випатково не твоє.

-Відай-простягнувши руку сказала вона.

-О ні .Це як виплата за те що ти грубіянила.

-Та щоб тебе.                                                     

Дівчина хотіла підійти щоб забрати але хлопець розвернувся і пішов в інший бік.

-Що. Що ти робиш.Відай браслет.-біжучи до хлопця кричала вона але хлопець не чув спокійно йшов.Нарешті вона його наздогнала.

-Відай браслет негайно!

-Кажу ні. Тепер це моє тому бувай.

-Що....

Раптом з дороги приїхала машина, хлопець спокійно сів, і машина поїхала як нівчому небувало.Клара стояла ошалешена нерозуміючи що це було 

-Мене обікрали?Мій браслет, покидьок.

Вона йшла додому з кислим лицем цей праслет це подарунок від дідуя який помер.Так він подарував неї і Сіріуса і браслет і відтоді Клара зажди була з ними.

Прийшла вона додому пізно тоді всі спали неї зустрів лише Сіріус.Вона насипала йому корм та піднялась на верх.Клара сиділа і думала де вона бачила того покидька  ну топто якогось Алана.Але неїні думки розвіяв дзвінок Кріс.

-Привітик.

-Привіт.

Дівчата розповіли про свій день Кріс була впевнена що той хлопець Алан точно  Кларина доля а та тільки буркала.

-Та Кларо ну чому ти така реалістка тобі нехочеця по мріяти що вас звила доля і вас буде палке кохання.

-Кріс яка ще доля, яке кохання він в перші хвилини нашої зустрічі мене дратував і я його терпіти неможу а ще він забрав мій браслет.

-Ну про браслет так можливо і не гарно вчинив...Стоп а якщо це він зробив задля того щоб мати можливість ще раз зустрітись з тобою.

-Що... І цікаво як він по браслеті мене знайде, позвонить через нього чи що.

-Ну подумай він казав що він Алан Вуд і казав що ти незнаєш хто я і так далі якщо він так каже значить можливо він з заможної сім'ї або сам який популярний хлопець.

-І що це щось міняє.

-Ну так якщо багатий,злегкістю тебе знайде.

-Ой мені всерівно хай знаходить але тільки- но ми зустрінемось я заберу браслет і ми більше ніколи в житті не побачимось ось чого я хочу і крапка.

-Кларо Кларо ну й ти який шанс  втрачаєш...

-Кріс я сказала мені те кохання не потрібно знаєш моє перше кохання з тим  покидьком,ну так ось я поклялась що більше ніколи не закохаюсь бо всі хлопці дурні.

-Ну з першим то зрозуміло, алеж небудеш ти сама все життя.

-Краще побудую кар'єру а кохання мені непотрібно буду сама.

-Ех нуй ти...

-Ага така я.

Подруги ще трохи потеревеняли і попрощались а Клара лягла спати в очікуванні що буде завтра.