Розділ 2

Виліт пройшов успішно сім'я сіла в одному з аеропортів Каліфорнії, викликали таксі і поїхали до нового будинку. Клара сиділа та дивилась в вікно розуміючи те що можливо вона залишиця тут назавжди, і більше ніколи  не побачить друзів та рідне місто Техас. Невдовзі машина зупинилась коло невеличкого будинку.Вулиця була велика з купою яскравих будинків та яскравих ліхтарів які світили так як було вже доволі темно.Всі вийшли і батько поніс валізи в будинок. Клара пішла разом з ними і зупинилась перед будинком.Мама взяла ключі та відімкнула двері.Перед ними постав невеличкий коридор далі кухня,вітальня,ванна.На другому поверсі була кімна Клари.На великий подив дівчини вона була не така і погана як вона очікувала.Чорні шпалери,невеличкий килим,тумби та велике двоспальне ліжко.Все як неї подобалось. 

-Кларо як тобі кімната? -Пролунав голос мами з кухні яка вже розкладала речі.

-Супер мам.-спокійно відповіла дівчина. А далі вдягнула навушники і заснула.Зранку неї розбудив грохіт на кухні і так це була мама вона готувала їжу.

Клара спустилась в низ і там дуже апетитно пахло.

-Так а що тут в нас так апетитно пахне-Прицмакуючи говорила дівчина 

-Твої олюблені жарені сосиски, тільки мені потрібно щоб ти сходила в магазин по продукти а то в нас в холодильнику миша повісилась-сміючись говорила місіс Фрінда.

-Так звісно але зараз поснідаю, одягнусь і схожу

Клара поїла, вдягнулась і пішла в магзин.Вулиці Каліфорнії і справді були чудесні. Дівчина йшла і роздумувала  як вона буде в школі так як їй сімнадцять і цього року буде випускниця.Але нова школа,незнайомі люди  це все неї  лякало. Але її думки розвіялись томущо зараз лише початок літа і ще стільки теплих літніх днів попереду.Нарешті дівчина стояла перед супермакетом зайшла купила все що неї було потірбно і думла вже іти додому. Як раптом побачила магазин книг  дівчина обожнювала читати тому ніколи не проходила повз таких магазинів  і завжди щось там купувала.Зайшовши туди перше що неї кинулось в очі це хлопці які стояли купою і щось там кричали.Дівчина продовжувала дивитись як раптом один з хлопців підійшов до іншого і перекинув його рюкзака а  далі взяв  вдарив нього по лиці, і всі разом  хихотіли 

-Це мабуть їхній головний але і люди пішли- Неочіковано в голос сказала Клара, але раптом хтось штирхнув неї  в спину.Від несподіванки вона крикну і позаду стояв високий хлопець який дивився прямо на неї

-Щось не так чи можливо ти хоч приєднатись до того невдахи-грубо сказав незнайомець.Клара стояла нерухомо,не говорила ні слова просто дивилась на хлопця.

-Шо вилупилась.Влюбилась чи що.Любов з першого погляду, так я знаю я гарнюнчик алеж не так відкрито це показувати-сміячись говорив  він.

І тут Клара не витримала.

-Що? в тебе, та нізащо.-Крикнувши говорила вона 

-Воу кріхітко полегше,  ти хоть знаєш хто я, - волав він.

-Незнаю і знати не хочу.Але скажу одне якшо ти думаєш шо світ крутиться навколо тебе то ти дуже 

сильно помиляєся.Ти думаєш ти крутий тим що з людей знущаєшся о то тобі тільки к психіатру потрібно, але таким як ти вже нічого не допоможе-сказала Клара розвернулась та пішла геть.Хлопець стояв не порушно ще декілька хвилин а далі крикну 

-Істеричка.

Сам хлопець виглядав красунчико був високим брюнетом з вдумливи карими очима які наче так і маннили до себе.

Але Клара вже нічого не чула зі злості вона сама не знала що з нею коїться.Ну як сказати вона була людиною яка ненавиділа, та просто терпіти немогла  таких людей і при зустрічі з ними просто кипіла. Ще пів дороги вона йшла і думала про того незнайомця наче десь його вже бачила,знайоме лице але згадати ніяк незмогала.І ось вона вже на порозі свого будинку.Відчинила двері і крикнула 

-Мамо я дома продукти поклала на столі.Дівчина піднялась до кімнати і грюкнула дверима.Вже десь коло третьої години  дня дівчина зателефонувала Кріс 

-Привіт Кларо як долетіла без пригод, як будинок та в цілкому як Каліфорнія-Залунав голос Кріс з телефону.

-Та все супер, будинок як будинок нічого особливого.Тільки за вами сумую, за нашими прогулянками.А ти як? як команда?

-Все прекрасно але без тебе зовсім не те,ходжу і не знаю куди дітися.Все якесь мляве а ти як, що нового.

-Я також,та що нового   сьогодні такого хлопця зустріла аж бритко...

-Тааак...а з цього моменту по більше розкажи.Він красивий?Він на тебе запав?- з зацікавленістю говорила Кріс.

-Та ти шо не дай Бог щоб  такий дурень закохався в мене... -Зі злістю в голосі говорила Клара.

-Та що там сталось я вже горю від цікавості.

-Одним словом хуліган. Знущався разом з своїми дружбанчиками над якимось хлопце а потім до мене причепився  типу що ти хоч на його місце опенитися, чому витріщилась влюбилась і бла-бла-бла.

-Ну а ти що вітповіла-Ще з більшою цікавістю питала подруга.

-Та нічого особливо, накричала і сказала що йому потрібно к психіатру.

-Ну ти як завжди...

-А що мені було казати  до такими як він... Тільки так і ніяк інакше.Але дивне не те що він такий грубий, а те що я його вже десь бачила, ну дуже знайоме лице,але хоть вбий не пам'ятаю.

-Можливо це  вас доля звила...

-Кріс яка ще доля, я в таке ніколи не вірила, і не буду вірити.

-Ну але...

-Ніяких але 

-Та добре, добре.Ладно тоді Кларо бувай бо мені потрібно на тренування а ти знаєш тренер вб'є якщо запізнюсь.Все цілую,люблю,папа.

-Ага добре бувай 

Дівчата попрощались і Клара ще до вечора не виходила з кімнати.І лише на вечір коли батько повернувся додому вона вийшла по вечеряти.

-Привіт доню,як справи прогулювалась по вулиці.

-Ну тільки ходила в магазин а що хіба. 

-Та нічого,просто цікаво.

Мама зготувала вечерю сім'я поїла і всі по розходились по кімнатах а Клара вирішила піти прогулятись.Вона одягнулась і пішла край дороги.Все було таке гарне,світили ліхтарі як в якомусь серіалі вітчувала себе дівчина ідучи під музику.Нічого не передбачувало біди як  раптом з ненацька з'являєця силует хлопця який хапай Клару і вони опиняюця в вузькій вулиці.Він показує пальцем щоб вона була тихо.І через декілька хвилин пробігають повз них натовп людей з пістолетами...