Розділ 2

Переїзд в нову оселю відбувся того ж дня. З тією кількістю речей, які дівчина мала при собі, облаштування побуту зайняло близько двох годин, тим більше, що у кімнатах вже стояли всі необхідні меблі, а в кухні — побутова техніка.

Андрій зазирнув до неї ввечері. Просто відкрив двері своїм ключем. Дівчина зрозуміла, що на повне усамітнення розраховувати не може. Цей чоловік ладен з'явитися тут, коли забажає. Діана одразу напружилася в очікуванні, що Андрій з порога почне вимагати виконання умов угоди, яку вони уклали дорогою до нового місця проживання.

Повірений її новоспеченого коханця з метою конспірації сів до автомобіля, на якому вони з Андрієм дісталися до адвокатської контори, і простягнув дівчині вже складену угоду для ознайомлення. Діана ледь прочитала текст, бо від переляку літери ніби стрибали у неї перед очима. Здається, йшлося про сім років «співпраці» з можливістю продовження та якісь стягнення за невиконання однією зі сторін зобов'язань. У зазначеному місці вона поклала свій підпис. Пишатися дівчина могла хіба що тим, що її рука в історичну мить не тремтіла.

Однак, коли Андрій з'явився перед нею при краватці та з втомленою посмішкою на обличчі, Діана мало не здрейфила. Засмикала край футболки, в якій полюбляла ходити без свідків, але швидко залишила це заняття, згадавши, що з цього дня вона — доросла, ділова жінка й не повинна зустрічати дорогого у багатьох значеннях гостя в такому вигляді.

Не знаючи, що сказати зовсім незнайомій людині, дівчина бовкнула:

— З їжі в мене тільки те, що в холодильнику.

Який, до речі, наповнив хтось невідомий. В іншій ситуації така турбота обов'язково б їй сподобалась, але контракт — він все демонстрував в іншому світлі.

Андрій пройшов повз, зазирнув у кожен кут двокімнатної квартири, влаштувався на зручному дивані, поплескав долонею поруч із собою. Діана присіла в зазначеному місці та обхопила руками голі коліна.

— Тепер домовимося про подробиці. Для мене готувати непотрібно. Віддаю перевагу ресторану. Прибирати тут раз на тиждень буде спеціально найнята з цією метою людина. Пранням можеш займатися сама, або здавай речі в хімчистку. Зустрічай мене в одязі, який висить у шафі в спальні.

Діана зашарілася, згадавши, що її вбрання були не до порівняння з чудовими шовковими халатами, які знаходилися в згаданих меблях. Про подібну розкіш вона могла тільки мріяти.

Натягнувши стару футболку на коліна, Діана кивнула.

— Гаразд. А що з роботою?

— Завтра підеш за цією адресою, — Андрій простягнув їй візитку. — Там на тебе вже очікують. Сподіваюся, ти сама з цим розберешся. Якщо ні, розкладемо все по поличках післязавтра. А тепер про головне, — по спині Діани пробіг холодок. Ось воно, почалося! — Найчастіше ми будемо зустрічатися в готелях. Не хочу з'являтися тут занадто часто. Якщо пригадуєш, за контрактом ми — незнайомці доти, поки нас не зведе фортуна або твоя робота. Але навіть у цьому випадку наш зв'язок повинен залишатися таємницею для всіх, крім водія. Він супроводжує мене вже багато років, і буде мовчати. Це — майже найважливіше умова. Ще одне, не менш істотне — твоя вірність. Я не потерплю відносин на стороні. Це зрозуміло?

— Так, — просипіла дівчина та кашлянула. Вона не планувала заводити друзів, тим більше — коханців. Якось обходилася без цього багато років. Проте питання прозвучало, немов загроза. Це насторожувало, але вибір вже зроблено.

— Побажання є?

Що вона могла відповісти? Це її перший досвід в подібних справах. Мабуть, все ж є одне.

— Я — дівчина. Ну, ви розумієте.

Відблиск подиву промайнув в очах зеленкуватого кольору. Можливо, він передумає?

Діана раптом зрозуміла, що майже сподівається на це. Її почала лякати вся ця затія.

— Значить, перенесемо цікаву подію на завтрашній день, — Андрій поплескав її по стегну та посміхнувся. В цю мить він був схожий на доброго дядечка. — Анно, не бійся ти так. Все буде чудово. Ніякої екзотики я не потребую, і заходити в гості буду не так вже й часто — по міру можливостей і потреби. Я вже не такий молодий, якщо ти помітила.

Хоч їй імпонувала в людях самоіронія, зараз дівчина занадто переживала, щоб оцінити її, як годиться. До того ж Андрій забув, як до неї звертатися.

— Моє ім'я Діана.

— Я буду кликати тебе Анною. Звикай.

З цими словами він пішов.

Дівчина ж змирилася майже з усім.

Її перший раз виявився для Діани важким випробуванням. Вона знала — це буде боляче, але щоб настільки сильно, не підозрювала. Дівчина впоралася з переживаннями самостійно, оскільки скаржитися Андрію не зважилася. Вона взагалі намагалася не давати йому приводу для невдоволення. Угода є угода. І він — не її коханий, якому можна поплакатися.

З роботою ж все налагодилося в першого дня. Редактор журналу "Жіночий каприз" зустрів її з розпростертими обіймами, виділив окремий кабінет і призначив відповідальною за один з найважливіших розділів, присвячених виставкам та конкурсам. Про таке щастя ще зовсім недавно Діана не могла навіть мріяти. Вона поринула в роботу, наче у вир, з головою, але Андрій не давав їй забувати про свої, мабуть, найважливіші обов'язки та супутні дрібниці — одяг, салони краси та тренажерну залу.