Розділ 19

Невдоволено зітхнувши я вимикаю лампу зі свого боку. І кімната поринає в пітьму. Але освітлення вуличних ліхтарів огортає її і я чітко можу бачити спину свого боса, що лежить на ліжку поруч зі мною.
Загортаюсь в ковдру. Досі не можу зігрітись. Чую як зуби скреготять від холоду. 
Він повертається, спочатку подивившись на стелю. А потім розвертається до мене обличчям:
- Все в порядку? - занепокоєно питає.
- Так, - сором’язливо відповідаю, - просто замерзла під прохолодним душем.
Кілька секунд він не рухається, і навіть не відповідає нічого. А потім розвертається до мене не тільки обличчям, а й тілом, і тягне мою ковдру на себе. 
- Давай сюди, - промовляє і бере мої ноги між своїх ніг. Його гаряча шкіра миттєво обпікає. 
Треба забрати їх і не дозволяти йому мене торкатись. Але я не можу. Наче зачарована не рухаюсь, споглядаючи як він торкається мене. Бере руки в свої величезні долоні і загортає їх. Дмухає на них гарячим диханням.
По мені біжить табун мурах і здіймає якісь неправильні відчуття. 
- Краще? - питає.
- Так, - несміливо відповідаю.
Наші руки й ноги переплетені між собою, а погляди зчепились. Навіть в погано освітленій кімнаті я бачу його темні очі, що захопливо ковзають по моєму обличчю. 
Кінцівки починають нагріватись. Він тримає мої руки в своїй долоні, а іншою тягнеться до мого обличчя. Торкається пасма волосся, що впало на щоку. Від цього дотику в мене перехоплює дихання. Всередині розтікається бажання, що змушує мене думати лише про його втілення.
- Чого ти зараз хочеш? - його голос наче продовження тиші.
Та якої відповіді він хоче від мене? Не можу ж я сказати, що страшенно хочу його! Це просто знущання якесь так ніжно мене торкатись! Я не піддаватимусь спокусі:
- Спати, - впевнено заявляю, хоча сама себе картаю за брехню.
- Тоді на добраніч, Еммо! - спокійно промовляє він, - можеш розвернутись до мене спиною, так швидше зігрієшся.
Я слухняно розвертаюсь і відчуваю як гарячі груди притуляються до лопаток, зігрівають шкіру на спині. Його п’янкий аромат в’їдається під шкіру і я вже не в змозі терпіти. 
Різко розвертаюсь до нього обличчям і впиваюсь поглядом в спокусливі зелені очі:
- Я збрехала, - заявляю.
- В чому? - зацікавлено питає.
- Я хочу щоб ви поцілували мене, - вимовляю це на одному диханні.
Сама не знаю як наважилась промовити це. Але зараз найбільше боюсь його відмови. 
Темні очі вивчають мене зухвало, пристрасно, з викликом. Саме такий погляд змушує мене згорати від бажання і благати про його поцілунок.
- Скажи моє ім’я, - його наказ розлітається відлунням в кімнаті.
Я не розумію його подібного прохання, але слухняно виконую його, бажаючи отримати те, що хочу:
- Містер Грін.
- Ім’я, - повторює, невдоволений моєю відповіддю.
Він мене спантеличує, але я промовляю його ім’я так глибоко і особливо, як ніколи не промовляла:
- Ітан...
В його очах здіймається вир, що огортає мене всю. Секунда і він опиняється наді мною, затуляючи собою від всього світу. Його вуста впиваються в мої губи жадібним поцілунком і я відповідаю, зануривши пальці в його досі вологе волосся.
Розчиняюсь в ньому. Мені не вистачає повітря. Катастрофічно не вистачає. Його долоні блукають тілом, зачіпаючи тонкий шовк. В животі розливається бажання, що вже не спинити. Ітан владний, рішучий, напористий. Він зовсім не такий, як в нашу першу ніч. Його рухи рвані, вимогливі. Знімає через голову мою майку. Накриває груди долонями й зволожує шкіру гарячими поцілунками. Я вигинаюсь йому назустріч. 
Гарячі пальці торкаються найчутливіших місць. Пестять, доводячи мене до межі. В мені прокидається лава, що охоплює тіло нестримним бажанням і жагою. Він звільняє мене від залишків одягу і знов впивається палким поцілунком в вуста. Я не можу більше терпіти. 
Відштовхую його від себе. Він перехиляється і опиняється на спині. Не розриваючи поцілунок, тягнусь за ним. Сідаю зверху. Відчуваю його збудження. В темних очах звільнились всі тваринні інстинкти, і немає місця думкам і холодному розуму. Та тепер мені подобається дражнити. Ітан гарчить, владно торкаючись мене.
Він звільняє себе від залишків одягу і між нами немає ніяких перешкод.
Зливаємось в одне ціле. В очах темніє. Мене переповнюють почуття. І чому я ніколи раніше не пробувала саме так? Це просто якесь божевілля!
Кімнату наповнюють стогони і рвучке дихання. Різкі рухи пришвидшуються. Ітан прискорює їх, тримаючи міцно мої стегна в своїх долонях. Пару поштовхів і мене наповнює насолода, що пробігає тремтінням в тілі. Падаю в його обійми. Тремчу, вдихаючи аромат його парфумів і остаточно розчиняюсь в ньому. 
За кілька хвилин він прямує в ванну поки я вловлюю останні нотки палкої насолоди. Коли Ітан повертається і лягає під ковдру я не здатна ні думати, ні вигадувати план поведінки. Просто лежу і насолоджуюсь відчуттями.
Він мовчки пригортає мене до себе і я поринаю в солодкий і міцний сон, досі сп’яніла його ароматом.