Розділ 13

Вставши рано вранці, готую себе до нового робочого тижня і прямую на роботу. В офісі в мене з’явилось досить багато знайомих після нещодавньої вечірки. Тому, поки прямую до кабінету боса, мені всі всміхаються і вітаються. Це неабияк бадьорить, адже мені дуже хотілось справити гарне враження на колектив, і схоже, мені це вдалось. 
Підходжу до дверей кабінету боса, коротко видихаю і відкриваю їх, переконуючи себе, що ми професіонали і будемо тримати дистанцію один з одним. 
Заходжу в кабінет. Він сидить за столом і уважно читає папери перед собою. Як тільки я заходжу всередину, проникливі темно-зелені очі впиваються в мене і шкірою пробігає мороз. Та я ігнорую власні відчуття. Лише задираю вище підборіддя, ніби хочу додати собі впевненості. Хоча серце в грудях вистукує так, що важко дихати. Я ковтаю ком в горлі і всміхаюсь йому:
- Доброго ранку, містер Грін.
Він мовчки киває і знову спрямовує свій погляд на папери. Я ніскільки не здивована його поведінкою. Навпаки, його мовчання мене заспокоює. Бо він завжди так реагував, коли був невдоволений тим, що його відволікають. 
Підходжу до його столу, ставлю стаканчик з кавою, яку приношу кожного ранку вже протягом двох років:
- Ваша кава.
- Що не так з цим заводом? - питає, не відриваючи очей від паперів. 
Мене зацікавлює його питання. Я обходжу стіл і стаю поруч з ним, нахилившись над паперами. Уважно вчитуюсь в документи одного з заводів, куди наші клієнти хочуть інвестувати гроші. Намагаюсь знайти причину занепокоєння боса.
Але як тільки дочитую першу сторінку, помічаю уважний погляд на собі. Я повертаю голову в його бік і тільки зараз розумію, що знаходжусь зовсім близько до його обличчя. Його очі блукають моїм обличчям, вивчаючи кожен рух. Тільки зараз я розумію, що мені не варто було так низько нахилятись над ним. Раніше я ніколи не дозволяла собі такої близькості, навіть коли ми працювали над одними і тими самими паперами. А зараз наші губи так близько...
Я лякаюсь своїм думкам і випрямляюсь над ним. Оббігаю стіл аби триматись на достатній відстані від нього. Він лише всміхається краєчком вуст і знов опускає очі в папери. Та мені це тільки й потрібно. Мені треба якийсь час аби видихнути.
Решту дня ми займаємось паперами в його кабінеті. Але ближче ніж на два метри я до нього не підходжу, бо зі мною коїться щось дивне, коли я поруч з ним. 
Робочий день добігає кінця, я дописую звіт на своєму ноутбуку і залишаю робоче місце. 
Прямую до ліфта і викликаю його, мріючи швидше опинитись в номері і занурити своє втомлене тіло в гарячу ванну.
- Нарешті я тебе знайшов! - радісний голос за спиною окликає мене.
Я обертаюсь і помічаю Діна, що підходить до мене.
- Привіт, - всміхаюсь йому.
- Привіт, - радісно відповідає, - цілий день шукав тебе в офісі, так і не знайшов.
- Я тільки під вечір працювала у себе. Вдень сиділа в кабінеті боса, - втомлено зітхаю.
- Сподіваюсь він тебе не сильно завантажує, - робить жалісливе обличчя.
- Я вже звикла, - всміхаюсь у відповідь.
Я помічаю як він нервує і на мить між нами виникає мовчання. Ми просто стоїмо в очікуванні ліфта, що підіймається.
- Еммо, я подумав... - невпевнено промовляє Дін, - може ми якось повечеряємо разом? 
Його світлі очі так сяють, що здається йому неможливо відмовити. Він усміхнено дивиться на мене, очікуючи на відповідь. А я помічаю як за його спиною, важкою ходою до ліфту прямує містер Грін. 
Всі слова вилітають з голови і я навіть забуваю, що поряд стоїть Дін, коли помічаю як темно-зелений колір очей пропалює мене. Стискаю долоні, коли бос підходить ближче і стає поряд з нами, мабуть теж очікуючи на ліфт. Чоловіки кидають один на одного зневажливі погляди і навіть не вітаються, а я думаю наскільки ж мені не таланить знову опинитись в скрутній ситуації.
Двері ліфта відчиняються. Ми втрьох заходимо всередину і Дін натискає перший поверх. 
- То що скажеш? - питає Дін, коли я вже сподівалась, що він не буде підіймати цю тему в присутності боса.
Ловлю на собі пронизливий погляд і розумію, що обидва чоловіки очікують на мою відповідь. Я почуваю себе ніби здобич, загнана в пастку. І тікати нікуди. Лише дві пари хижих очей слідкують за кожним моїм рухом.