Розділ 5

Мабуть нервовий переліт і напружений день зробили свою справу, і як тільки моя голова торкнулась подушки готельного ліжка, я поринула в сон. На щастя, сьогодні не було ніяких справ. Настала субота і офіс активно готувався до корпоративної вечірки. Виконавши певну дистанційну роботу і відправивши документи босу, я пішла на обід зі своїми найкращими подругами, з якими не бачилась пару тижнів. 
Нікі і Сем були моїми найкращими подругами ще зі школи. Ми завжди були разом. Тож коли я переїхала в Нью-Йорк, мені страшенно їх не вистачало. Адже вони для мене були наче сестри. І поки я будувала кар’єру, намагаючись забути про невдалі десятирічні стосунки, мої подруги як раз облаштовували своє особисте життя. Сем знайшла щастя в обіймах хлопця, якого ненавиділа з першого погляду. А Нікі намагалась тікати від своєї долі на ім’я Беннет Браун, але на щастя, це їй не вдалось. Та сьогодні за обідом вона повідомила нам приголомшливу новину.
- Я досі не можу повірити, що ти вагітна, - стискаю долоню подруги, поки ми прямуємо до торговельного центру.
- І я не вірю, - безтурботно всміхається, - ти б бачила Беннета! Він тепер не може пройти повз, постійно торкається мого живота, хоча його ще зовсім не видно!
Я всміхаюсь і радію щастю подруги, та трохи по-доброму заздрю. З нас трьох я мріяла про сім’ю і дітей ще зі студентських років. Мені здавалось, що Ліам буде чудовим чоловіком і батьком. Я мріяла про пишну сукню і багато діточок. Та ми не завжди отримуємо те, що бажаємо. І хоча радість за подругу сповнювала моє серце, десь глибоко в душі мені хотілось так само ніжно торкатись свого живота, і відчувати нове життя, що розвивається всередині.
- Шкода, що Сем мусила йти, - сумно відповідаю, бо після спільного обіду, вона не приєдналась до нашого шопінгу, а побігла до свого хлопця.
- Ти ж знаєш, цю пристрасну парочку, - радісно притримує мене за плечі подруга, - вони не можуть всидіти на місці і постійно кудись подорожують.
Я всміхаюсь бо це чиста правда. Та я щаслива, що принаймні Нікі погодилась супроводжувати мене і допомогти з вибором сукні для сьогоднішнього корпоративу. 
Блукаємо довгими рядами магазину. Я обираю кілька закритих і стриманих суконь. Саме таких консервативних як я люблю, аби не виділятись з натовпу. Коли Нікі завертає з іншого ряду і прямує до мене, вона дивує мене своїм обуреним голосом:
- Це що таке? - показує рукою на пару вішаків в моїх руках.
Я не одразу розумію в чому справа. Здивовано переводжу погляд на одяг і розгублено промовляю:
- Сукні...
- Ану покажи, - насупивши брови, подруга підходить ближче і забирає в мене з рук вішаки.
Я споглядаю на її прискіпливе обличчя, що тільки кривиться, переглядаючи одну сукню за одною.
- Так, все зрозуміло, - награно цокає і вішає сукні на стійку.
Я бачу як ті сукні, що я обрала, розчиняються серед всіх інших.
- Нікі, що ти робиш? - здивовано питаю.
- Це все тобі не підходить! 
- Чому? - починаю обурюватись, - вони стримані і...
- В тому то і проблема! - розводить руками, повчаючи мене, - вони стримають всіх чоловіків подалі від тебе! 
Мене ображає сама лише тема про будь-яких чоловіків, увагу яких я маю привертати. Сем постійно наполягає на тому, що я маю провести ніч хоч з ким-небудь, аби перегорнути сторінку свого життя на ім’я Ліам. Але подібної поведінки я не очікувала від Нікі, яка завжди і в усьому мене підтримувала.
- Та годі тобі! - відмовляю, - я не шукаю чоловіка. Я тільки тиждень тому...
- Знаю, знаю! - перебиває мене, - а по факту, вже півроку жила в так званих “вільних стосунках”, де тебе тільки зневажали і використовували.
Від її слів боляче. Я вже жалкую, що поділилась колись з подругами таким видом наших стосунків з Ліамом. Бо з того часу, вони наполягали на тому, що це не нормально, і що я маю розірвати наші стосунки якнайшвидше. Адже такі відносини вказують не тільки на відсутність кохання, але й на відсутність поваги. В глибині душі я це розуміла. Але маленька дівчинка в  мені, що мріяла про чарівного принца в образі Ліама, не уявляла собі життя без нього. 
- Ну от що тобі не подобається? - переводжу тему з чоловіків на сукні, намагаючись переконати подругу.
Я знов дістаю обрані мною сукні і демонструю їх подрузі. Першою дістаю блідо-рожеву сукню з невеликим вирізом. Вона прискіпливо дивиться і промовляє:
- Це сукня для дитячого свята! Образ феї-хрещеної можна буде доповнити окулярами і чарівною паличкою.
Її коментарі смішать мене, і моя образа потихеньку відступає. Залишаю сукню на жердині і переходжу до наступної. Демонструю їй довгу сукню темно-зеленого кольору з довгими рукавами.
- Якщо зберешся в черниці, це ідеальний варіант! - вона всміхається, помічаючи як я награно закочую очі від її коментарів. 
- А це? - питаю і демонструю останню сукню, що обрала. Вона бронзового кольору з світлим мереживом на грудях.
- А від цієї мене вже починає нудити, - вона жартома хапається однією рукою за живіт, а іншою закриває рота.
Я не можу втримати сміху і заливаюсь весело і голосно. Так як давно вже не всміхалась.
- Ну а тепер я допоможу тобі обрати те, що підкреслить твою красу, - Нікі забирає вішак з останньою сукнею і залишає його на стелажі. 
Вона бере мене за руку і тягне за собою. Ми виходимо з магазину і направляємось в магазин навпроти. Помічаю вітрину і розумію, що це зовсім не мій стиль. Відверті короткі сукні привертають увагу. Яскраве освітлення вдало підкреслює кожну деталь. Я розумію, що таку сукню я точно не вдягну.
Намагаюсь вмовити подругу повернутись до попереднього магазину і пошукати щось ще, але вона непохитна. Тягне мене за собою.
Заходимо всередину. Привітна дівчина консультант пропонує нам свою допомогу. Нікі починає їй щось пояснювати, а я зачаровано обертаюсь навколо себе і милуюсь чарівним і звабливим вбранням.
- Прошу за мною, - дівчина проводить нас в ряд довгих шовкових суконь. 
Вона пропонує кілька моделей. Я дивлюсь на них і сумно відповідаю:
- Це мені зовсім не підійде.
Сукні і правда чарівні, такі елегантні і легкі, але уявити себе в такому вбранні мені неймовірно важко, адже я звикла максимально закривати себе від світу. Мені комфортно перебувати в своїй мушлі, так я почуваюсь більш захищеною.
- Ми приміряємо! - відповідає подруга і забирає вішаки з одягом.
Вона прямує до роздягальні, а я біжу за нею.
- Нікі, я не можу це вдягти! - сором’язливо відповідаю, коли бачу відвертий виріз на спині однієї з суконь.
- Просто приміряй! - наполягає подруга.
Вона залишає одяг в кабінці, і закриває мене всередині перед величезним дзеркалом. Я кидаю погляд на сукні. Вони неймовірні. Може дійсно варто спробувати? Нічого ж не станеться, якщо я спробую щось нове.
Вдягаю найбільш стриману чорну сукню. Вона виглядає гарно. Демонструю подрузі, їй подобається, але просить приміряти інші. Друга сукня також виглядає шикарно, але я некомфортно себе почуваю, бо вона занадто оголяє моє декольте. 
Наостанок залишилась шовкова багряна сукня до самої підлоги. І якщо спереду вона виглядала  гарно і вишукано. То її спина була повністю оголена і демонструвала моє тіло аж до самої п’ятої точки. 
Як тільки виходжу до Нікі, вона відкладає телефон, зачаровано милуючись мною:
- Ти чарівна! - промовляє, даруючи мені теплу посмішку.
Я помічаю своє відображення в дзеркалі і впізнати себе не можу. Ніколи не помічала наскільки в мене тонка талія і соковиті стегна, що підкреслюють її ще більше. Груди навіть будучи захованими під темною тканиною будоражать. А коли вдивляюсь на свою спину то взагалі дар мови втрачаю. Такою гарною я себе ще ніколи не бачила. 
- Ну як вам? - зацікавлено питає дівчина-консультант, підійшовши до нас.
- Ми беремо цю! - впевнено промовляє подруга, а потім питає, ніби переконуючись в своєму рішенні, - Правда ж, Еммо?
Я не можу відірвати очей від себе. Чи не вперше, я настільки задоволена своїм виглядом. Мені незвично бачити себе такою жіночною і ніжною. Я все ще соромлюсь дивитись на свою відкриту спину в дзеркалі. Але розумію, що не зможу залишити цю сукню в магазині. Просто не хочу втрачати ті відчуття, що я відчуваю вдягнувши її.
- Так! - впевнено заявляю, чим здіймаю оплески подруги.
Вона задоволено підстрибує до мене, обіймає за плечі і промовляє:
- Сьогодні ти будеш підкорювати!