Необізнаний мислитель
У неволі власних страждань
Усвідомлення
Щасливі ті, які мало знають,
Кого роздуми не мучать по ночах.
Щасливі ті, хто зупинився
У прекрасних тернах забуття.
Але коли ти усвідомиш,
Пізнаєш становище своє,
Ти жахнешся від смутку та болю.
Правда з пантелику тебе зіб'є.
Та ви варто було нести за собою?
Та чи варто було нести за собою
Роздуми минулих літ
Та клястися перед тобою
У вірності переконань твоїх?
Можливо, краще було мовчати,
За течією спокійно плисти.
Не ставити перед собою ґрати
І лишній хрест не нести.
Та чи з заплющеними очима
Істину мені віднайти?
Правда
Дідусю, розкажи менi
Правду минулих років.
До тяжкого моменту
I величі комічних катів.
Голосом мелодичним
Надію в серці посели.
Не зникай туманом
У мемуарах пам'яті святій.
Душа
Розкрий, пізнай, душе моя,
Красу моменту і хвилини...
Не замислюйся тяжко у скрутні години,
Не згинайся, не ламайся під хрестом неволі.
Загартуй холодний розум наперекір долі.
Відредаговано: 08.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
