Необізнаний мислитель

Роздуми банальних персонажів

Роздуми короля

Я жадаю, величі безсмертя,

У цінних науках знання,

Відокремитися від людства,

Для вищого розуміння Буття.

Забути б земні бажання,

Неміч людського страждання,

Порожнечу наповнену вщент.

Пустослів'я, упередження,

Марнославство та приреченість,

Зогнити колись у землі.

Чи боюся я смерті?

Не цураюсь жорстокості,

У мучеництві бачу красу?

Хочу говорити про неї й думати?

А на що воно, чому?

Попри те що бажаю спокою,

Покинути не можу я,

Пусті субстанції, сповнені криком

Жадають мого визнання.

 

Роздуми лицаря

Чи вартий, я своїх талантів?

Гідно посвячений у незнанні.

Чи є в мені щось унікальне?

Дароване Богом в пустоті?

Я прагну творити, діяти думати,

Підтвердити цінність свою.

Тому щоразу здригаюся,

Коли, нічого не виграю.

Тоді Мій голос зривається,

І я безсило кричу:

Де слуги мої? Меценати?

Корони висоти? Знання?

Невже нічого не вартий,

Хоч краплини свого труда.

І тоді, величне божество

Нахиляться й говорить,

Необізнаний ти є,

Повторюєш те що було за тобою.

 

Роздуми поета

Коли ти живий як людина,

Доносиш ідею й думи,

Проклятий вмить стаєш

Через незбагненність

Слабших умів.

Ні я не є мудрецем зі Сходу,

Античним філософом, Батьком життя

Я просто не хочу померти, через чиєсь незнання.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше