Роздуми короля
Я жадаю, величі безсмертя,
У цінних науках знання,
Відокремитися від людства,
Для вищого розуміння Буття.
Забути б земні бажання,
Неміч людського страждання,
Порожнечу наповнену вщент.
Пустослів'я, упередження,
Марнославство та приреченість,
Зогнити колись у землі.
Чи боюся я смерті?
Не цураюсь жорстокості,
У мучеництві бачу красу?
Хочу говорити про неї й думати?
А на що воно, чому?
Попри те що бажаю спокою,
Покинути не можу я,
Пусті субстанції, сповнені криком
Жадають мого визнання.
Роздуми лицаря
Чи вартий, я своїх талантів?
Гідно посвячений у незнанні.
Чи є в мені щось унікальне?
Дароване Богом в пустоті?
Я прагну творити, діяти думати,
Підтвердити цінність свою.
Тому щоразу здригаюся,
Коли, нічого не виграю.
Тоді Мій голос зривається,
І я безсило кричу:
Де слуги мої? Меценати?
Корони висоти? Знання?
Невже нічого не вартий,
Хоч краплини свого труда.
І тоді, величне божество
Нахиляться й говорить,
Необізнаний ти є,
Повторюєш те що було за тобою.
Роздуми поета
Коли ти живий як людина,
Доносиш ідею й думи,
Проклятий вмить стаєш
Через незбагненність
Слабших умів.
Ні я не є мудрецем зі Сходу,
Античним філософом, Батьком життя
Я просто не хочу померти, через чиєсь незнання.
Відредаговано: 08.05.2023