Необдумана Міловиця

Глава 2.

А що мала б казати тобі твоя мати, Пистино? Хіба ж вона могла сама думати й вирішувати про твоє заміжжя, без чоловіка? І хоч не мала до нього великої поваги, та, за звичаєм, Кіндрат був у дворі господар.

А ти тоді, Пистино, либонь, подумала: нехай перейде час - само собою вляжеться.

Сердиті батьки твої після сварки повиходили на вулицю, і в хаті стало дуже тихо.

До того ви вже рік зутрічалися таємно із Ільком.

Пам"ятаєш, зустрілися в руді під Лисою горою? Ти ходила туди вкосити пахучого татарського зілля на свято Трійці. Тоді ти залізла далеко у мочарі, заплуталася в осоці, розсікла серпом ногу і сіла плакати.

Саме в той час Ілько йшов зі свого поля й почув твій лемент.

- Хто там? - спитав, розвівши руками вільхи.

Ти вмовкла, бо злякалась - на всьому березі більше нікого не було.

Переступаючи по стежці, укладеній із дрюччя, Ілько підійшов, оглянув ногу.

- Дуже болить? - спитав.

- Та ні...

Відкраявши шматок сорочки, він таки сів поряд і перев"язав тобі рану.

- Так краще?

Почервоніла, вся в сльозах, ти засоромилась - Ілько був на два роки молодшим, щойно почав парубкувати.

Зінаїда Луценко

Подобається

#2775 в Любовні романи
#71 в Історичний любовний роман
#480 в Сучасна проза

У тексті є: сімейна сага, історичний любовний роман, сильна героїня і діти

Відредаговано: 23.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись