Необдумана Міловиця
Глава 2.
А що мала б казати тобі твоя мати, Пистино? Хіба ж вона могла сама думати й вирішувати про твоє заміжжя, без чоловіка? І хоч не мала до нього великої поваги, та, за звичаєм, Кіндрат був у дворі господар.
А ти тоді, Пистино, либонь, подумала: нехай перейде час - само собою вляжеться.
Сердиті батьки твої після сварки повиходили на вулицю, і в хаті стало дуже тихо.
До того ви вже рік зутрічалися таємно із Ільком.
Пам"ятаєш, зустрілися в руді під Лисою горою? Ти ходила туди вкосити пахучого татарського зілля на свято Трійці. Тоді ти залізла далеко у мочарі, заплуталася в осоці, розсікла серпом ногу і сіла плакати.
Саме в той час Ілько йшов зі свого поля й почув твій лемент.
- Хто там? - спитав, розвівши руками вільхи.
Ти вмовкла, бо злякалась - на всьому березі більше нікого не було.
Переступаючи по стежці, укладеній із дрюччя, Ілько підійшов, оглянув ногу.
- Дуже болить? - спитав.
- Та ні...
Відкраявши шматок сорочки, він таки сів поряд і перев"язав тобі рану.
- Так краще?
Почервоніла, вся в сльозах, ти засоромилась - Ілько був на два роки молодшим, щойно почав парубкувати.
#1980 в Любовні романи
#48 в Історичний любовний роман
#309 в Сучасна проза
Відредаговано: 04.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
