ПРОЛОГ

Фізичний світ закінчується там, де простір повністю втрачає здатність проводити світлові хвилі. Поза межами атомних зв'язків та відомих законів гравітації існує трирівневе Потойбіччя. Воно функціонує як повністю автономна система. Його існування не залежить від людського сприйняття чи наявності спостерігача.

Верхній ярус цієї структури займає нескінченна монохромна агломерація Некрополя. Над містом постійно висить нерухоме небо кольору мокрого асфальту. На ньому ніколи не з’являються сонце, місяць чи зірки. Рівне і дуже слабке світло виходить безпосередньо з самого туманного повітря. Через таку специфіку освітлення на бруківці повністю відсутні будь-які тіні. Архітектура складається з безкінечних рядів високих кам’яниць. Ці споруди поєднують у собі риси готики та суворого бруталізму. Вікна будівель розкриваються глибокою чорнотою. Всередині цих конструкцій немає жодних ознак меблів чи побуту. У Некрополі діє абсолютний акустичний вакуум. Будь-які звуки тут згасають на відстані кількох метрів від джерела. Кроки нескінченних потоків безбарвних духів не створюють луни. Ці напівпрозорі субстанції безцільно рухаються порожніми вулицями. Вони ніяк не взаємодіють між собою. Простір міста поступово висмоктує з них залишки індивідуальної енергії.

Геометричний центр Некрополя займає гігантська кругла площа. Посеред неї міститься глибокий провал завширшки в кілька кілометрів. Ця вертикальна шахта веде безпосередньо на наступний рівень Потойбіччя. Вхід у провал постійно закриває щільний шар абсолютної темряви. Цей бар'єр контролює єдиний постійний мешканець площі, якого називають Барон Семеді. Для відкриття проходу Барон проводить складний енергетичний ритуал. Він повільно викреслює важким металевим стрижнем знаки на плитах площі. Борозни відразу заповнюються хімічним світлом. Тільки після завершення цього процесу темрява в криниці починає повільно обертатися і шлях до нижнього ярусу стає відкритим.

За межею провалу починається другий рівень, відомий як Пекло. Загальна атмосфера тут миттєво змінюється на криваво-рудий хаос. Основою цього світу є пористий чорний базальт. Його тектонічні плити перебувають у нескінченному русі. Крізь постійні розломи під високим тиском вириваються струмені брудно-помаранчевого полум’я. Місцеве повітря перенасичене густим сірчаним димом. Він має різкий солодкуватий запах органічного розпаду. Замість хмар над усім ландшафтом висить суцільне марево з розпеченого попелу. Цей попіл безперервно падає на чорні скелі дрібними пластівцями. Владу на цьому рівні утримують демони. Вони будують гігантські цитаделі з оплавленого заліза та граніту. Вся територія Пекла підпорядкована жорсткій воєнній ієрархії та постійному контролю.

Найнижчою і найхолоднішою точкою Потойбіччя є Безодня. Сюди скидають деформованих демонів-вигнанців. Вони потрапляють сюди після поразки в міжусобних війнах або за зраду своєї фракції. Цей рівень повністю зупиняє будь-який рух енергії. Тут панує суцільний попелястий туман. Місцевий ландшафт складається виключно з гострих неприступних скель та глибоких вологих низовин. Каміння під ногами завжди залишається слизьким та холодним. Тут повністю відсутні архітектурні споруди чи штучні джерела тепла. Демони-невдахи блукають поодинці в глибоких каньйонах та намагаються уникати будь-яких контактів один з одним. У Безодні не існує ієрархії, законів чи каральних ритуалів. Простір просто консервує вигнанців у стані вічної ізоляції. Будь-які звуки ковзання гальки по мокрому каменю миттєво розчиняються в сірій порожнечі.