Глава 11. Відрядження

Колін

Я такого не очікував.

Побачити заплакану Патрицію стало до мене цілковитою несподіванкою. Обурення, гнів, роздратованість, пихатість, гонор. Ось ці риси притаманні їй і я звик бачити її в такому настрої. Але стати свідком її сліз я вже точно не сподівався… Я навіть на долю секунди розгубився. Жінка в сльозах — це завжди ступор для чоловіка. Ми губимося в такі моменти. А якщо нам ще не відома причина сліз, то це цілий квест для нас. Чесно зізнатися, мені навіть полегшало, коли вона стала сама собою і заговорила зі мною зверхньо і уїдливо. Боюся уявити, як важко її хлопцю. Треба мати кінське здоров’я і сталеві нерви, щоб терпіти важкий характер Паті.

До речі, про хлопця.

Виявляється Патриція не збрехала. У неї він справді є. Сам переконався. Коли вона йшла в будинок, помітив чоловіка у вікні. Він дивився на неї особливим поглядом, явно не братським. Так чоловік дивиться виключно на жінку, яку вважають своєю.

Зрештою, чому мене має хвилювати є в неї хлопець чи немає?

Це її особисте життя і мені байдуже з ким спить Патриція Пратт. Між нами існують тільки ділові стосунки і взаємна ненависть. Цього достатньо, щоб робити бізнес.

Дорогою до спортивного комплексу згадую про таратайку Патриції. Я ж обіцяв розв’язати всі питання щодо неї. Набираю Сіда, чоловіка, який займається перекупкою старих автомобілів.

— Сіде, друже! Привіт! Це Колін. Колін Флетчер. Пам’ятаєш мене? Я тобі місце під твій бізнес знайшов.

— А, Коліне! Привіт! Звісно пам’ятаю. Ти що таке питаєш? Ти тоді дуже мене виручив. Ти до мене у справі?

— Так.

— Що у тебе?

— Маю старенький Форд. Авто давнє, здається ще з динозаврів, — сміюся. — Хочу, щоб ти глянув на нього.

— Без проблем. Якщо це якась рідкісна модель — я заплачу за неї хорошу ціну.

— Сподіваюся на це. Ніхто не розбирається в тачках краще за тебе, Сіде, — промовляю з усмішкою на вустах. Сід задоволено хмикає. Похвала завжди працює і люди стають більш відкритими до розмови.

— Завтра о восьмій зможу приїхати під твій офіс. Покажеш свій раритет.

— Домовились. Тоді до завтра, бувай!

От і все. Справу з таратайкою Патриції вирішено. На сьогодні досить з мене розумової діяльності. Час дати собі фізичного навантаження і гарненько позайматися.

Залишаю Порш на стоянці спорткомплексу і рушаю всередину. За дві години виснажливих тренувань вкриваюся потом і відчуваю приємний біль у м’язах. Щоб залишатися у формі треба постійна праця над собою. Тому тричі на тиждень я у залі. Прекрасна опція позбутися агресії, негативу і поганого настрою.

Плюс тут працює Лізі — приваблива адміністраторка, яка нерівно дихає до мене і завжди фліртує. Не знаю, на що вона розраховує, але крім сексу без зобов’язань більшого від мене не дочекаєшся. Стосунки не для мене. Тим паче одруження. Мені лишень двадцять шість. Я не збираюся вішати собі на шию тягар сім’ї і все, що до неї додається. Тим паче брати на себе відповідальність за дітей. Принаймні в найближчому майбутньому.

Після душу виходжу з роздягальні і йду до стійки адміністрації. Чарівна Лізі сидить в кріслі і залипає в телефоні. Вузька футболка обтягує її пружні груди, а від глибоко вирізу неможливо відірвати погляд.

— Привіт, сонце, — дарую дівчині чарівну усмішку. — Тримай ключ від шафки, — простягаю до неї руку і тендітна дівоча ручка торкається моєї долоні. Затискаю на мить її руку пальцями. — Маєш сьогодні чудовий вигляд. Ти схудла чи нова помада?

Лізі розквітає на очах від моїх лестощів. Кліпає часто і широко всміхається. Як же дівчата люблять компліменти!

— Пофарбувала волосся, — сяє Лізі і проводить долонькою по білявим пасмам. — Платинум блонд. Подобається?

— Не те слово! — нахилюся до неї через стійку і стишую голос до шепоту. — Ти нагадуєш мені пломбір — так і хочеться тебе облизати, — веду грайливо бровами і знову стаю прямо. Лізі червоніє, але натяк розуміє одразу. В сірих оченятах починають стрибати хтиві бісики.

Якраз те, що мені потрібно.

— У мене через п'ятнадцять хвилин закінчується зміна, — каже змовницьким голосом, а пальчики граються пасмом волосся, накручуючи його на фалангу. — Якщо не поспішаєш, можемо цікаво провести час разом, — облизує губки Лізі. Робить це виклично сексуально, з прямим натяком на інтим.

— Чекаю на тебе в машині, — дарую дівчині грайливу усмішку. — Пустунка! — кажу самими губами і йду на вихід.

Лізі не збрехала. Рівно за п’ятнадцять хвилин її маленька, але пружна дупка, сідає на сидіння і ми їдемо прямим ходом до мене. Вона щось щебече дорогою, а я навіть не вслуховуюся. Тільки підтакую і киваю. З Лізі не потрібно напружуватися. Вона знає, що між нами не може бути нічого, окрім хорошого сексу. Десь-колись ми проводимо разом час для задоволення власних потреб. Нас обох влаштовує такий формат. А якщо раптом їй захочеться більшого — я негайно поставлю крапку у наших інтимних зустрічах.

Зранку прокидаюся вдосвіта. Потягуюсь, солодко позіхаю. Протираю заспані очі долонями, щоб остаточно прогнати сонливість. Сонце тільки-тільки почало визирати з-за горизонту. Крізь великі панорамні вікна видно висотки на тлі сіро-малинового неба. Невже сьогодні також буде тепла погода і дощ не заливатиме місто знову? Рання весна в Чикаго ніколи не тішить гарною погодою.

Повертаю голову до іншої половини ліжка. Лізі лежить на животі і солодко спить. Біляве волосся розсипалося по подушці. Ковдра сповзла з її худенького тіла і оголила спину і частково сіднички. Ця нічка була найгарячішою з усіх, які у нас були. Затомив я її конкретно. Нехай спить. Коли вона прокинеться — вже не буде. Лізі не вперше у мене ночує і знає, де в моїй квартирі вихід.

Встаю з ліжка і голяка йду до ванної. Холодною водою змиваю з себе залишки сну. Потім миюся в душі під літньою водою, щоб остаточно збадьоритися. Далі легке фізичне навантаження для тонусу, знову душ і тільки зараз я можу одягнутися на роботу. Беру класичні чорні завужені штани, білу сорочку, зверху одягаю жилетку, зав’язую біло-чорну краватку у дрібну смужку. Тепер можна і поснідати. Смажу яєчню, роблю легкий овочевий салат і паралельно слухаю ранкові новини. Швидко перекушую, а за чашкою подвійного американо перевіряю пошту.