Глава 7. Провчити бестію

Колін

Сьогоднішній робочий день міг би бути схожим на всі інші дні, якби не одне "але". Від сьогодні в мене працює Патриція, моя колишня однокласниця, а тепер ще й на додачу — особиста секретарка. Життя до такого мене не готувало. Я ще й досі під враженням, які виверти долі можуть трапитися з тобою, коли ти на них не очікуєш.

Я навіть подумати не міг, що Патриція Пратт, перша красуня школи, дівчина в яку я був закоханий до нестями, буде працювати під моїм керівництвом. Якби ж моє кохання так і залишилось таємним і нерозділеним, можливо, я б зараз радів Патриції. Але ж ні… На місці закоханого серця вже давним-давно зяє чорна діра. І залишила її, ніхто не інша, як темноволоса красуня з карими очима і прізвищем Пратт.

За звичкою приїжджаю в офіс першим. Люблю офісну тишу, коли ще не працює техніка, не гудять кондиціонери, вимкнені комп'ютери. П'ятнадцять хвилин у тиші допомагають сконцентруватися на сьогоднішніх задачах і впорядкувати план дій. Згодом офіс оживає, наповнюється працівниками, Брітані приносить каву і з широкою усмішкою залишає мій кабінет.

Сьогодні у мене важлива зустріч. І у разі успішних перемовин я матиму дуже хороший прибуток. Звіряюся з годинником. Вже рівно дев'ята, а Патриції досі немає. Підіймаю очі на двері і затримую погляд на них. Наче вона от-от має зайти. Але цього не відбувається і рука мимоволі стискає олівець. Дратує факт її спізнення.

Гаразд. Не варто кип'ятитися і псувати собі нерви.

Беру телефон і набираю номер. На тому кінці лунають гудки і після третього мені відповідає чоловічий голос.

— Слухаю? — із запитальною інтонацією і помітним акцентом говорить чоловік.

— Мої вітання! Колін Флетчер на зв'язку.

— О, містере Флетчер! Приємно чути! — вже більш бадьоро відповідає голос в телефоні і я уявляю собі усміхненого японця.

— З ким маю честь розмовляти? — встаю з крісла і неквапливо підходжу до вікна. Споглядаю на швидкий рух автомобілів в центрі Чикаго.

— Мене звати Сакуро Сан, я особистий помічник і перекладач містера Накамото.

— Приємно познайомитись, — роблю невеличку паузу, бо двері кабінету відчиняються і на порозі з'являється Патриція.

— Ранок добрий, містере Флетчер! — солодким голосочком мовить демониця і стріляє в мене очима.

Що це за…? Торопію від її вигляду. Я ж наче повію не викликав.

Думки моментально розлітаються по стінах кабінету, в якому цокають жіночі підбори.

— Містере Коліне? Ви ще тут? — голос японця повертає мою увагу до телефонної розмови. Але очі залишаються сканувати відвертий образ Патриції. Так і стою мовчки з телефоном біля вуха.

А Патриція тим часом дефілює в мій бік з чашкою в руках. Сексуально всміхається спокусливим ротиком. Ох, яка ж ти зараза, Пратт! Коротка спідничка натягується на стегнах при кожному кроці, а глибокий виріз декольте сорочки підбурює уяву.

І не тільки уяву. Поправляю швидким рухом крізь кишеню те, що заважає поганому танцюристу.

От дияволиця, ця Пратт! Це ж вона випендрюватись вирішила! Точно навмисно одягнулася аж настільки звабливо, щоб мені дати перцю.

Що ж. За такий фортель я влаштую їй гідну відплату.

Тільки от вигадаю щось особливе.

— Ваша кава, — знову звабливий тон, але за секунду весь її образ сексуальної спокусниці летить шкереберть. — С-е-е-е-е-р! — останнє слово зривається на крик. Патриція втрачає рівновагу і гепається на підлогу, виливаючи на мене вміст чашки.

Чорт! Гаряче! Аж очі на лоба лізуть.

Стискаю щелепи і терплю неприємні відчуття.

Не знаю, як мені реагувати: сміятися, дивуватися чи злитись. Щойно до мене в кабінет зайшла така зваблива німфа, що я дар мови втратив. Організм відреагував правильно на побачену спокусу і в штанах миттю забракло місця. Я й забув, що колись саме так і реагував на Патрицію.

Але все пішло коту під хвіст! Її сексуальність випарувалась і ось вона вже стоїть навкарачки у мене в ногах. Така поза додає жару в мій й так набряклий пах.

Мовчки вимикаю телефонну розмову. Навіть не дивлюсь на телефон — по пам’яті проводжу пальцем по екрану. Зараз мені не до перемовин. Дивлюся на Патрицію з висоти свого зросту. Зараз вона виглядає не менш еротично, ніж коли тільки зайшла в мій кабінет. Пружна дупка діє на мене, як магніт. Очей відірвати не можу.

Підіймаю брову і оцінюю побачене. Коротенька спідничка задерлася вище, ніж треба, і оголює край панчішок. Овва?! Панчішки? Мммм, Паті вирішила погратися в тигрицю?

Ох, як би я тебе зараз… Уява малює сцени з фільму для дорослих.

Так, Коліне! Взяв себе в руки! Ти її бос чи хтивий пес?

Прочищаю горло і дивлюся собі на живіт. Велика коричнева пляма розповзлася по всій сорочці. Ну от. Сорочка безповоротно зіпсована. Але пофіг на неї. Тут у мене в ногах сексі діва стоїть рачки. Губи мимоволі розтягуються в глузливій посмішці..

— Міс Пратт, ви не забились? — іронія з мене так і пре. — Допомогти? — схиляюся до неї, подаю руку, але Патриція нервово відбивається від неї.

— Обійдуся! — цідить крізь зуби. Швидко підводиться і змахує волоссям, поправляє донизу край спідниці. Панчохи продерлися і тепер крізь чорну тканину видно клаптики бежевої шкіри і коліна. Карі очі дівчини пронизують мене гнівом.

— Чудово! В такому разі приберіть ось це, — показую на чашку і блюдце у себе під ногами.

Розвертаюся і йду до столу. Чую дзвін посуду. Це денце чашки вдарилось об блюдечко.

— Мені потрібна нова сорочка! — кажу через плече. — У мене невдовзі важлива зустріч, тож покваптесь.

— Я маю купити тобі сорочку? — подив Патриції відображається на її голосі і він звучить на тон вище.

— Звісно, — киваю. — Ти моя секретарка, Патриціє. Тому не барись. Брітані дасть тобі розрахункову картку. Магазин чоловічого одягу на сусідній вулиці. Спитай у Брітані де саме він знаходиться.

— Я не куплятиму тобі ніякої сорочки! — обурено і виклично вигукує.