Розділ 12

Від аеропорту до готелю ми доїхали за двадцять хвилин. Каріна із Сашою заселилися в одному номері, а я навпроти в окремому. Домовилися здзвонитися за кілька годин та запланувати програму вікенду.

Я щиро надіялася, що мені пару годин вистачить, аби відновитися після виснажливого перельоту. Але реальність виявилася такою, що я досі почувала себе як вижатий лимон. Ось тільки я не можу собі цього дозволити, я приїхала в Лас-Вегас лише на три дні й у неділю ввечері вже маю вилітати. Тому стиснула булочки й вперед! 

Значить так, план був таким: СПА, шопінг і ресторан. Ми з Каріною і Сашою просто кайфували, коли умілі руки жінок розминали та розтирали наші тіла, а процедури наче повернули їм нове життя.

Вже бадьорішими ми пішли по магазинах, у нас всього пару годин до самого заходу, тому часу обмаль. Я зупинила свій вибір на білій шовковій сукні з високим вирізом на стегні та повністю відкритою спиною. На мить цей виріз нагадав мені те, що я намагалася забути вже півтора роки… Але, не дивлячись на цей дурнуватий спогад, сукня ідеально підійде для моєї мети. 

Дівчатам була відома лише одна з офіційних причин, чому я сюди приїхала. Тому вони були шоковані, що я погодилась прилетіти на швидке весілля нашого спільного друга-знайомого. Але реальну причину їм не варто знати, як нікому, крім Мелісси та Надін.

Вже після магазинів ми завалилися в номера й вже ближче до ночі пішли у вишуканих та спокусливих нарядах до таксі. 

Спочатку ми заїхали до ресторану, де ми всі повинні були зібратися та відсвяткувати до церемонії. Ресторан був близько до каплиці й одного популярного клубу, в який ми завалимося відсвяткувати по повній програмі. 

Із шумного нічного міста ми зайшли в ресторан зі спокійною акустикою. До нас підійшла дівчина, запитала, на яке прізвище замовили столик, і провела нас до наших. 

— О-о-о!!! Сама Гординська до нас завітала! — вигукнув винуватець такої шумихи. — Я-то думав, що мене тролять. Вельми вдячний, що зробила таку честь і відвідала цей скромний захід. 

— Привіт, Ігорьку! Та такий вже і скромний? Впевнена, ти за сьогоднішню ніч відвалиш більше, ніж ми можемо уявити. Невже хтось погодився зв’язати з тобою себе по ногам і рукам? 

— Ну, Катюхо, не всі такі, як ти, — усміхнувся Ігор, міцніше обійнявши свою наречену. 

Я закотила очі та перевела погляд на дівчину, яка пильно дивилася на мене. 

— Вітаю, якщо раптом передумаєш — тільки свисни, і я тебе врятую, — щиро усміхнулася я їй, від чого вона навіть плечі розслабила.

— Дякую, такого не буде, — усміхнулася дівчина під ейфорією «кохання». 

— Так, Катюхо, не треба псувати мені дівчинку, — жартома прикрив руками свою кохану. 

— Я краще поїм найдорожчу страву та вип’ю вино за твій рахунок. 

— Я знав, що ти усе життя хотіла когось із нас об’їсти, — засміявся Ігор. 

Ми сиділи дві годинки, і, коли вже наблизився час самого головного, Ігор оплатив просто кремезну суму й сказав, щоб ми не надіялися, адже він не залишиться без трусів навіть після двадцяти разів таких посиденьок.

Ми зайшли до каплиці, та вже зовсім скоро почали доволі коротку церемонію. Кричимо, вітаємо, сміємося та хлопаємо… Але з кожним разом усе всередині мене нервово стискається. Все підходить до того, для чого я сюди взагалі приїхала.

Під гул привітань та поцілунків цієї парочки виходимо на двір. І я відчуваю вібрацію телефону, виймаю із сумочки та вся збираюся. Крикнувши дівчатам, що сама підійду до клубу, беру слухавку. 

— Привіт, тату, — промовляю відчуженим голосом, не намагаючи приховати по звуку, де я. Він чує цей бас музики та іноземну мову на фоні. 

— Привіт, доню. Чув, ти відпочиваєш? 

— Так. І якщо дозволиш — і далі відпочину, а то часу на це лишилося обмаль. 

— Хм… вирішила наостанок? Ну гаразд. Як вернешся — за два дні познайомишся з другом мого партнера, тому відпочивай так, аби до того часу була в нормальному стані. Щасти, доню, — сказав він, поклавши слухавку. 

Я відняла з вуха телефон і з великим зусиллям не швиргнула його об асфальт. Ось як, тату? Дарма часу не втрачаєш. Що ж, я теж не вмію марно гаяти час. 

Рішуче пройшла до клубу. Баси музики, неонове освітлення, алкоголь і порочність літали в повітрі. Не доходячи до своєї компанії, яка вже давно забула про мене, я замовила саме міцне, що було в меню. Напій обпалив горло, розширюючи полум’я по тілу. Помітила погляд бармена, в якому зчиталося: «ситуація паскудна». Мені було все одно, що навіть невідомим людям видно, в якій я дупі, хоча в більшості бармени дуже проникливі психологи. 

Гулко вдихнула повітря через зуби та озирнулася. Що ж, тату, я ліпше виберу першого зустрічного, ніж зустрінуся із сином твого партнера.

Я трохи похитуючись дійшла до танцполу й пройшлася очима по периметру. Затуманений зір та неон не дуже поєднувалися разом, тож я пішла буквально навпомацки. Якщо мені пощастить знайти в цьому натовпу одинака, який погодиться на таку авантюру, то мені сьогодні дуже пощастить. 

Обходячи парочки, я намагалася знайти хоч одного вільного, поки… Одна з дівчат, що гойдалися, штовхнула мене, навіть не помітивши цього. Я вже хотіла вчепитися в чиєсь плече, аби втриматися на високих підборах, як міцні руки стиснули мене буквально в капкані обіймів. З мого рота вирвався подих, серце почало калатати, і на якусь мить це навіть протверезило мене.