Розділ 7

— Ти заспокоїшся, — прогарчав він, дивлячись на мене згори вниз. — Твій язичок і спокуслива ніжка перейшли межу. Я ніякій жінці не дозволю так до себе ставитися. Навіть тій, хто опинилася піді мною. Тому раджу сховати язичок за зубками й ніжки тримати струнко. 

Він відірвав долоні від мене, але відступати не збирався.  

Все в мені кипіло, що аж пар ледве з вух не йшов. Замість того, щоб тікати, я лиш розправила плечі. Його брова піднялася вгору, і він скептично подивився на мене. 

— Я ніякому «чоловіку» не дозволю наказувати, як мені поводитися. Якщо я захочу, то робитиму своїм язиком все, що забажаю, — люто видихнула слова йому в обличчя, а слово «чоловік» пролунало з моїх вуст як приниження. 

— Я помітив, який у тебе здібний язичок. І кому ж дістається така професійна насолода? — він ледве стримувався, аби не зірватися. 

Я не помітила, коли моя рука замахнулася, аби дати йому ляпас, як вона вже була притиснута до стелажу. Чоловік усміхнувся. 

— Ти не застанеш мене зненацька. 

Я вигнула брову. Він зараз сумнівається в моїй винахідливості? Я закусила губу зсередини й зробила те, що, він сказав, ніколи не зроблю. Застала його зненацька. 

Єдиною вільною рукою я стрімко, аби Емір не встиг осмислити мій намір, обхопила його плече і, зробивши ривок вгору, як дика кішка стрибнула на нього. Емір, округливши очі, похитнувся та руками обхопив мене вище талії.  

— Що ти… — хрипко почав, але замовчав, коли я зробила наступне. 

Моя права нога прокотилася його попереком і надавила гострим кінчиком шпильки. Чоловіком пройшлася судорога, і я міцніше стиснула його плече, впиваючись нігтями, адже тепер зненацька застали мене. Я відчула шкірою його збудження. 

Я округлила очі, яскраво відчуваючи його реакцію на мій вибрик. І моя не стала чекати, зав’язавшись внизу живота вузлом. Через виріз у сукні я притискалася до нього лише однією тоненькою перепоною. 

Він сильніше надавив, та й гаряче дихання хлинуло в губи. Все, що я хотіла сказати, вилетіло з голови. Все, для чого я це зробила, втратило сенс.  

Ми були на одному рівні, наші погляди схрещувалися навпроти. Його рука ніжно ковзнула по моїй спині, змушуючи затамувати подих. Ривок. І біль на межі з задоволенням. Повітря покинуло мої вуста. Наші подихи створили суміш дурману. І це стало спусковим гачком.  

Наші перепалки впевнено й повільно привели нас до цієї стадії неповернення.  

Від ненависті до кохання один крок.  

У нашому випадку від ненависті до спокуси один подих. 

Ми обидва здичавіло впивались у губи одне одного. У цьому поцілунку не було ні нерішучості, ні ніжності, ні романтики. Була присутня лише злість, шалений потяг та бажання причинити біль. Емір боляче штовхнув мене в стіну, я застогнала в його губи. Його борода дражнила мою розпалену шкіру. Я впилася в нього шпилькою, бажаючи покарати його за все, що він мені сказав. Жадаючи сильніше відчути його.  

Ми несамовито цілувалися, торкалися й терлися. Шаленство взяло гору, відкинувши всі тверезі думки. Ось тепер його рука на моєму оголеному плечі відтягує лямку сукні. А в іншу мить я стогну, гарчачи від насолоди, і стискаю його коротке волосся. 

Його долоні мандрують нижче. Тепер я вже стою лише з одною закинутою ногою, у той час як інша, тремтячи, стоїть на твердій землі.  

Я голосно стогну, коли його губи знаходять несамовито пульсуючу вену на моїй шиї, а його рука одночасно знаходить шлях до вирізу моєї сукні. Секунда, і все тіло охоплює тремтіння. Цей чоловік витворяє зі мною таке… що ніхто і ніколи. Мої руки стають жити своїм життям. Шкірою на шиї відчуваю його глибокий, просякнутий бажанням стогін.  

Все дуже… Швидко. Вибухово. Як ніколи й ні з ким. Груди шалено здіймаються. Дихання переривчасте. Кінцівки тремтять.  

Розплющую очі, тіло стає млявим, а зір важко сфокусувати. Здається, досі зірки перед очима кружляють. Господи, жоден чоловік ще не міг мене довести до такого, аби я втратила контроль над тілом і думками.  

Мій зір сфокусувався, і мене ніби знову затягнуло назад у цей вир. Його темні очі пронизували мене, як ніколи раніше. Руки не покидали і не збиралися. А мені було фізично неможливо це зробити.  

Судомно проковтнувши, я зібрала залишки тверезого мислення. Кінчиками пальців лівої руки я штовхнула Еміра. Він зробив крок назад, і я мовчки, не дивлячись на чоловіка, на тремтячих ногах пройшла до ванної кімнати. 

Опинившись біля раковини, я глибоко хапнула повітря та відкрила кран. Вона полилася, і я підставила руки, змиваючи сліди недавнього… вибуху.  

Почулися кроки, і лише через хвилину після того, як вони зупинилися біля мене, я подивилася в дзеркало. Емір вже одягнений, ніби нічого і не було дивиться на мене. І лише розширені зіниці та важке дихання вказували на те, що насправді відбулося пару хвилин тому. 

На відміну від нього, я була в менш прийнятному вигляді. Але я не квапилася прикритися чи щось того. Я спокійно вимкнула воду. Взяла паперовий рушник. Промокнула руки й, не відводячи від нього очей, підняла верхню тканину сукні, прикриваючись. Так само поправила нижню частину та провела руками по волоссю. Він жадно оглядав мене та мої дії. Моє тіло знову відреагувало, і це змусило мене злякатися.