Розділ 3

— Любий! Я тебе вже зачекалася! — солодко вигукнула в обличчя вмить спантеличеному Владу й зробила ще більше неочікувану для нього річ. Я підбігла до нього. 

Не замислюючись, я стрімким пристрасним рухом обхопила шию хлопця та припала губами до його розчинених вуст. Сьогодні присмак поцілунку віддавав полуницею. І це дивно, адже Влад не любить полуницю. Але додумати я не встигла. 

Голосно застогнала, коли він обхопив мою струнку талію, опускаючи руку нижче. Влад ніколи не соромився показувати пристрасть на публіці, а особливо, коли позаду стоїть «суперник». Але цілувалися ми як ніколи пристрасно. Чи це через мою злість на нього, чи через те, що лопатками відчувала, як темний погляд пропалює мене наскрізь.

Я відчула реакцію Влада на мої дії і усміхнулася всередині себе. 

Відлипла від хлопця та провела рукою по його плечу та грудях. 

— Ох. Ти вже? Не вистачило мене минулої ночі? 

— Ні… — прохрипів у губи, цілуючи шию. 

Хлопець поплив. Він навіть забув, що минулої ночі ми не були разом.

— Потерпи пару годинок, і все отримаєш, — тихо промуркотіла, але так, аби це почув не тільки Влад. 

Здавалося, навіть було чутно, як проскрипіли його зуби.  

Ціль була досягнута. Я повернулася в його бік, мимоволі кинувши погляд, і відразу відвела, взяла Влада за руку й повела всередину. 

Емір був злим. Або ж йому було огидно й він впевнився, що я сука, яка накидається на всіх поспіль. 

~

Спостерігаючи за Меліссою та Микитою, важко було не пустити сльозу. Майже не реально. Коли Микита підійняв свою дружину на руки й голосно вигукнув «Так!», зал заполонив сміх, оплески та вигуки вітання. 

На цьому моменті Влад, який стояв позаду, обійняв мене за талію. Моє тіло напружилося. Можливо, сьогоднішні мої дії ввели його в оману й він подумав, що я маю якісь глибокі почуття. Я під приводом того, що мені треба поправити зачіску, позбулася його дотику. І в цю ж секунду знову відчула чіпкий погляд. Скуто ковтнула й, обернувшись до Влада, поклала руки на чоловічі плечі та поцілувала його в губи. Влад відразу поклав руки мені на поясницю, стискаючи шкіру. 

— Ти сьогодні дуже ніжна, мала, — промовив Влад. 

— Не називай мене так, — роздратовано сказала я, і далі посміхаючись наче по вуха закохана дівчина. Влад хотів відповісти, але я пальцем провела по його губі ніби з ніжністю, але таким чином затикаючи його. — Зараз ми підемо й познайомимося з моїми. Веди себе чемно. 

Він на мить скривив губи, але відразу посміхнувся та кивнув мені. Безхребетний. Мене завжди втомлювали такі «чоловіки». Веде себе як баба. Хоча якби він почав качати свої права я б його відразу послала. 

Я дивна. І я це знаю. 

Всі почали підходити до молодят. Наші батьки першими їх обійняли й потім відійшли трохи вбік, аби дати змогу й іншим. 

Я підхопила Влада під лікоть та потягнула спочатку до Микити, поки вони з Меліссою ще вільні. Микита із захопленням дивився на свою дружину, а вона, червоніючи, не відводила очей від нього. У серці защемило. Хто-хто, а вони заслуговують, аби бути щасливими. 

Будучи в трьох кроках від молодят, я мусила прокашлятися, аби на нас звернули увагу. Микита неохоче повернув голову до мене й не встигнув він затриматися на мені, як за мить він зосередив свою увагу на хлопцеві збоку мене. Влад посміхався, а в очах Микити промайнула насторога й промовисте «Новенький?». 

— Вітаю, братику, — обійняла я Микиту, перетягуючи увагу на себе. 

Брат обійняв мене у відповідь і шепнув на вухо: 

— Я вже втратив лік із твоїми хлопцями. Який це?  — промовив він із нотками засудження та втоми. 

Я закотила очі та вивільнилася з його обіймів. 

— Тобі не обов’язково. У тебе тепер є на чому зосередити свій контроль, — посміхнулася я Микиті та, не чекаючи відповідь, повернулася до Мелісси. 

Дівчина теж із цікавістю дивилася на Влада. 

Я обійняла її. 

— Вітаю, сестричко! Я вже й не надіялася, що зможу побувати на весіллі старшого брата. 

Я відсторонилася. Дівчина посміхнулася й знову кинула погляд на Влада та Микиту. 

Вони цей час дивилися один на одного, але не говорили. 

— Твій хлопець? — запитала мене Мелісса, і я злегка кивнула. 

Я підійшла до Влада й вказала на нього рукою 

— Меліссо, Микито, це Влад. Владе, це мій брат і його дружина. 

— Приємного познайомитися, і прийміть мої вітання. 

— Мг… — видавив звук Микита. 

Мелісса подивилася на свого чоловіка, і легенько штовхнула його ліктем. 

— Дякую. Нам теж приємно, — намагалася покращити ситуацію дівчина. 

Марно старається. По-перше, моя сім’я не сприймає всерйоз таких моїх кавалерів, а по-друге, він не довго ним буде.