Розділ 2

— Яка честь, — гидливо скривив він губи.   

Я демонстративно повернула голову, показуючи, що він мені не цікавий. Він мав би піти й сплюнути десь в кутку свою отруту, що кипить у ньому від першої нашої зустрічі. Він ненавидить таких, як я. А особливо українок. 

Я знаю причину. Мені його навіть стало шкода. Пощастило йому попасти на деякий підвид наших жінок. Але ж вони бувають у різних країнах, навіть, впевнена, у Туреччині є. Та ні, він зненавидів усіх нас і зокрема мене. Тому він хоча й бідний, але це не змінює той факт, що він повний мудак!

Мене образила одна жінка, то, значить, «буду тепер я ставитися до усіх них по-свинськи». Чому одразу свиня? Не секрет, що вони цих тварин вважають брудними. І якщо Емір ззовні чистий, то веде себе брудно.

Але, як би він не показував свою ненависть до мене, його громіздке тіло залишалося на місці.  

— Когось чекаєш? — раптом продовжив Емір свій допит. Я повернула голову, аби гаркнути, що це не його собаче діло, але він мене випередив. — А, точно, у тебе ж є хлопець. Чи, правильніше сказати, був? Це ти йому так строчила? Бідолашний не витримав такий подарунок життя й втік? 

Я буквально відчула, як все моє обличчя та частина декольте почервоніли, і тілом прокотилося полум’я. Гулко вдихнула повітря, зчепила щелепу й процідила, виводячи кожне слово: 

— Не твоє собаче діло: кому я строчу, кого чекаю. Ти тут ніхто. Ось і йди в нікуди! 

— Ти помиляєшся, маленька, — низько промовив, зробивши крок до мене, серце підстрибнуло, забивши тривогу. — Хто тут і піде нікуди, це твоя чергова підстилка. І говоритимеш так із ним. Була би ти моєю… — його обличчя було в п’яти сантиметрах від мене, я гулко ковтнула, і він усміхнувся. — Ти би зрозуміла, що із чоловіками себе так не поводять.

— До мого щастя, я не твоя, чоловіче. Мені ти ніхто, аби диктувати, як я можу, а як ні. Командуватимеш своїми зашуганими жінками. А від мене зробив п’ять кроків назад, якщо не хочеш побачити, наскільки я можу бути поганою, — прошипіла я, придушуючи свої емоції.

— Ти можеш брехати й показувати, яка ти смілива та сильна жінка. Але твоє тіло здає тебе. Ось ця жилка, що так яро б’ється, — його голос пронизував тіло, а легкий доторк пальців до шиї змушував здригнутися, наче від удару блискавки. — Ось ці груди, що так шалено здіймаються, — його рука плавно поповзла в напрямку декольте, і я наче прокинулася від цього гіпнозу та різко змахнула із себе його наглі лапи. 

— Руку прибрав! — гаркнула я, на що Емір лише самовдоволено усміхнувся.

Чоловік відійшов на два кроки й продовжував буравити мене поглядом.

Та якого лисого йому треба від мене? Буря емоцій: гнів, адреналін і кляте збудження клекотали в мені. Стискувала щелепу, і нові прокльони вже йшли на усіх. У першу чергу на Еміра, на Влада, що збіса десь загубився, до сукні, яка не приховувала нічого й притягувала цей злий погляд. І до клятого мого ваблення то турків! Кляті серіали! Вони показували тільки нормальних чоловіків, а життя мене вирішило зіткнути з гіршим їх представником.

І я б втекла зараз. Хоча я ніколи не тікаю. Та я мушу чекати цього ідіота Влада! 

Я нервово зиркала на екран телефону.  

— Значить, кинув? — промовив Емір над головою, а я продовжувала дивуватися своїй витримці. — Можливо, тобі тут пощастить знайти того, хто скрасить тобі вечір? Ти в нас не вибаглива. Тобі будь-який чоловік буде пасувати. Чи то в нього буде великий гаманець, чи щось інше. Це вже на твій смак… 

У його голосі знову з’явилася гидливість, і це підірвало мене. Що я йому, блін, зробила? 

Я підняла голову та перекинула волосся набік, від чого його увага на мить перемістилася на мої оголені плечі, на яких були тільки тонесенькі лямки сукні. 

— Ти помиляєшся, не будь-який. Хтось на кшталт тебе й не вартий ні одної хвилини уваги! 

— Ну увагу ти мені приділила, і більше одної хвилини точно. 

— Ти… 

Не встигла я висказати йому все, як почулися кроки й чоловічий голос гукнув мене: 

— Катюш! 

Я обернулася до Влада. Хлопець поспішав, будучи вдягнутим у класичні чорні штани, білий гольф і поверх нього піджак. Якою б я злою на нього не була, Влад сьогодні принаймні постарався виглядати пристойно.

Погляд Влад перемістився з мене на Еміра. І тільки зараз я помітила, що чоловік знову скоротив між нами відстань. І коли він встиг знову так близько підійти? Ми ледве грудями не торкалися, що змусило Влада оцінюючи, з насторогою звузити очі на Еміра. Я ледве не закотила очі. Серйозно? 

Скосила очі на мого співрозмовника й помітила, як обличчя Еміра змінилося, і він теж не відводив очей від Влада. І тут у мене наче голуб на голову сів. Точніше, ідея. 

Хм. Значить, мене не можливо витримати? Кинув? Останнє слово за мною, любчику!