— Здається, я знаю, хто це, — промовив Сергій, один з оперативників, не зводячи очей із кадру на екрані. — Це… схоже на Максима Трофимчука. Колишній вчитель Каті.
— Вчитель? — перепитала Вікторія.
— Він звільнився пів року тому. Після скандалу… з однією з учениць. Але нічого не довели. Усе зам’яли. Батько Каті тоді теж втручався.
Вадим стискав зуби.
— Чудово. Ще один привид минулого. Треба дістати його адресу.
— Уже зробили, — озвався інший співробітник. — Але він зник. Тиждень як не виходить на зв’язок. Сусіди кажуть, двері ніхто не відчиняє. І хтось бачив, як уночі з його квартири винесли валізу.
⸻
На вулиці хмари стелились низько. Вікторія й Вадим йшли поруч, кожен у своїх думках. Але тиша між ними була не ворожою. Вона була… живою.
— Тобі це знайомо? — раптово спитав він.
— Що саме?
— Оце… коли ти починаєш копати, і бачиш, як усе гниле сплітається між собою. І не знаєш, чи вдасться розрізати цей клубок, не порізавшись.
Вікторія глянула на нього. Вперше — по-справжньому.
— Знаю. І знаю, що рано чи пізно — ріжешся. Головне — не втратити себе.
Вони зупинились біля будівлі відділу. Й раптом Вадим обернувся до неї.
— Віка…
Вперше — Віка.
— Я не радий, що тебе сюди прислали. Але… якщо хтось і здатен тут навести лад — то це, чорт забери, ти.
Вона не відповіла. Лише подивилась. І цей погляд — уже не був колючим. Він був теплим.
⸻
— Агентко! — крикнув Сергій, вибігаючи з дверей. — Я перевірив ще дещо! Та подруга Каті, Іра… Вона теж зникала! Два роки тому. На кілька днів. Але тоді батьки відмовились подавати заяву. А потім вона повернулась. І мовчала.
— Де вона зараз? — Вікторія миттєво стала знову зібраною.
— Ніхто не знає. Але останній її пост у соцмережах — день перед зникненням Каті.
— Це не випадковість, — шепоче Вадим.
— Це ланцюг, — додає Вікторія. — І ми маємо знайти, де він почався.
#1090 в Детектив/Трилер
#457 в Детектив
#6760 в Любовні романи
складністосунки, відненавистідокохання, детективне розслідування
Відредаговано: 18.06.2025