— Ні. Ні, і ще раз — ні! — його голос звучав чітко, впевнено й дуже роздратовано.
— У вас немає вибору, Вадиме — відповів керівник. Його трохи округлий силует і пронизливий погляд не залишали жодних сумнівів у рішучості — Вона вже в дорозі.
Корнієнко Вадим стиснув щелепу. Напарниця. У його кабінеті. У його справі. І ще й із Києва. Якась “зірка”, що приїде вчити його, як працювати.
…Вона вийшла з таксі, рішуче, із впевненим кроком і поглядом, залишаючи за собою відчуття непохитної сили.
— Агентка Ковальчук? — скептично зиркнув він. — Сподіваюся, ви не боїтеся бруду. У нас тут — не столиця.
— Я не боюся бруду. Але от чи вистачить у вас мужності не боятися правди — ось це вже питання — відповіла Вікторія, навіть не кліпнувши.
І в ту мить він зрозумів: ця жінка стане йому проблемою. Великою проблемою.
#1093 в Детектив/Трилер
#460 в Детектив
#6782 в Любовні романи
складністосунки, відненавистідокохання, детективне розслідування
Відредаговано: 18.06.2025