Ненависна напарниця

Пролог


— Ні. Ні, і ще раз — ні! — його голос звучав чітко, впевнено й дуже роздратовано.

— У вас немає вибору, Вадиме — відповів керівник. Його трохи округлий силует і пронизливий погляд не залишали жодних сумнівів у рішучості — Вона вже в дорозі.

Корнієнко Вадим стиснув щелепу. Напарниця. У його кабінеті. У його справі. І ще й із Києва. Якась “зірка”, що приїде вчити його, як працювати.

 

…Вона вийшла з таксі, рішуче, із впевненим кроком і поглядом, залишаючи за собою відчуття непохитної сили.


— Агентка Ковальчук? — скептично зиркнув він. — Сподіваюся, ви не боїтеся бруду. У нас тут — не столиця.

— Я не боюся бруду. Але от чи вистачить у вас мужності не боятися правди — ось це вже питання — відповіла Вікторія, навіть не кліпнувши.

І в ту мить він зрозумів: ця жінка стане йому проблемою. Великою проблемою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше