Настя сиділа в обіймах Влада в його кабінеті, закутана в його піджак. Вона переглядала сторіс, коли раптом зупинилася й широко відкрила очі.
— Влад… Микита виставив історію. Катя плаче. — Що? — він відразу витяг телефон. — Але не від злості. Вона написала: “Навіть у коханні є битви. Я програла. І знаєте що — я рада. Бо він її любить.”
Настя опустила телефон, зітхнула, а потім задумливо додала: — Я трохи хвилююсь за неї… Вона сильна, але ніжна. А такі завжди приховують найглибші рани.
У цей момент у двері постукав Микита й зайшов, тримаючи два лате.
— На випадок, якщо ви тут ще не встигли видихнути, — пожартував він і поставив каву на стіл. — Катя поїхала. Сказала, що їде до тітки в село, відпочити трохи. Я поговорив із нею, все спокійно… Але серце… розбите.
Влад уважно глянув на нього, а тоді з усмішкою кинув:
— А ти, дивись, непоганий охоронець. Може, візьму тебе до відділу безпеки?
Микита пирснув:
— І що, перше завдання — охороняти сестру? — Ні, перше — щоб жодна 17-річна кокетка більше не наближалась до мого кабінету, — кивнув Влад на Настю. Вона в цей момент тільки усміхнулась і підморгнула брату:
— А якщо вона ще раз з’явиться — покажи їй нашу сімейну фотку. Там, де тато з арбалетом.
Всі троє засміялися, і в кімнаті стало тепло — по-сімейному.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
