Розділ 16.2

— Ти розчарував мене, Романе, — кинув він, не повертаючи голови. 

Його голос був крижаним і просоченим зневагою. Радіон Петрович звик відразу переходити до страви,  тому я не здивувався. 

— Дуже розчарував, — продовжив він. — Мені вже відомо, що ти завів собі коханку. Підібрав якусь шльондру з низів...

— Не смій так її називати, — мої кулаки стиснулися самі собою, а голос зазвучав глухо й погрозливо.

Але батька це анітрохи не вразило. Він повільно розвернувся у кріслі, випускаючи густий дим сигари, і подивився на мене з холодною, презирливою поблажливістю. За одну цю секунду я чітко зрозумів: він знає абсолютно все про мої плани.

— Остинь, — жорстко відрізав Радіон. — Це цілком природно в нашому колі. Трахати можеш кого хочеш, хіба я тобі забороняю? Для цього й існують такі дівки. Твоя дружина досить розумна жінка, щоб закрити на це очі і зберегти респектабельність сім'ї. Але мені категорично не подобається те, що ти втратив глузд і вирішив, ніби можеш розлучитися. Твої юристи вже встигли наробити галасу. Ти хоч уявляєш, які збитки ми понесемо через твої... «раптові почуття»?

Я глибоко вдихнув, силоміць заганяючи лють глибоко всередину, і приготувався до жорсткої ділової розмови. 

Я глибоко вдихнув, силоміць заганяючи лють глибоко всередину, і приготувався до жорсткої ділової розмови. 

— Я приїхав, щоб обговорити саме це. Фінансові втрати можна мінімізувати. У мене є план... 

— План? — він раптом вдарив долонею по підлокітнику, і в його погляді спалахнула несамовита лють. — У тебе є план? План є у твоєї дружини! 

Радіон підвівся з крісла, нависаючи над столом, як хижак. 

— План є у жінки, яка все розуміє і хоче вберегти цей шлюб. Яка готова прямо зараз залишити свої ігри в моделі, кинути Мілан і нарешті народити тобі дитину!

Я весь підібрався. Повітря в кабінеті раптом стало густим і задушливим, ніби з нього викачали весь кисень.

— Яку дитину? — мій голос прозвучав глухо, ледве пробиваючись крізь раптовий спазм у горлі.

— Твою! — батько переможно відкинувся назад у крісло, дивлячись на мене зі злим торжеством. — Твоя дружина приїхала до мене вчора в сльозах. Із результатами аналізів, де чорним по білому вказано, що вона вагітна.

Слова вдарили мене під дих. 

Вагітна. Цього не могло бути. Мій мозок гачкоподібно зачепився за спогади, гарячково відмотуючи час назад. Останній раз ми кохалися... в день того клятого благодійного ярмарку. Після гучної сварки, коли злість і адреналін взяли гору. Я тоді не використав захист. Але ж вона...

— Вона приймає протизаплідні таблетки, — хрипко відповів я, ніби хапаючись за останню соломинку логіки.

Батько лише криво, поблажливо посміхнувся.

— Як бачиш, ні. Я не звик вірити на слово, Романе, ти це чудово знаєш. Тому я особисто перевірив її в нашій приватній клініці сьогодні вранці. Вона вагітна. У мене нарешті буде онук, спадкоємець цієї імперії. Тому я вже подзвонив твоїм юристам і наказав їм спалити ті чортові папери на розлучення. Твоя інтрижка закінчилася.

Я стояв посеред кабінету, не в змозі зробити і вдиху. Кімната попливла перед очима. Вагітна. Дитина. Еліна... Господи, Еліна. Пастка, в яку мене загнали, щойно перетворилася на бетонний саркофаг, кришка якого закрилася прямо в мене над головою. Я не міг розлучитися з вагітною дружиною. Це знищило б не просто компанію — це знищило б мене самого.

Я не встиг оговтатися від цього нищівного удару, як у важкі дубові двері тихо постукали.

Двері повільно відчинилися, і на порозі з'явилася Анна.