Розділ 14.3

— Я бачу його талант, — рівно продовжив я, дивлячись на екран Пашиного телефону. — Прямо зараз, на фотографіях, які злили в мережу. Він дуже талановито вивчає анатомію твоєї шиї.

Паша тихенько пирхнув.

Анна раптом голосно і напрочуд легко розсміялася.

— Ой, Ромо! Ну ти такий старомодний, чесне слово! Це ж Маріо, він митець. У них тут так прийнято вітатися і виражати емоції. Не будь занудою, ми просто святкували вдалий показ. Знаєш, — її тон раптом змінився, став м'якшим, медовим, ніби вона різко змінила тактику, — я так скучила за тобою. Вирішила трохи скоротити свою роботу тут. Але не можу вже зіскочити з останнього показу, бо підведу людей, але через тиждень я приїду додому.

Я ледь помітно примружився. Вона добровільно відмовлялася від тусовок? Можливо, я її недооцінив, і вона вже бачила мої фото з Еліною, а тепер просто грала на випередження, поспішаючи рятувати свій статус законної дружини.

— Це навіть на краще, що ти приїдеш, — відповів я стримано. Я не збирався рубати з плеча і кричати про розлучення по телефону, тим паче коли поруч був Паша. — Нам справді треба серйозно поговорити, Анно. Дуже серйозно.

— Ти абсолютно правий, Ромчику, — на диво покірно погодилася вона. — Нам точно є про що поговорити. Чекай на мене. Цьом!

Дзвінок обірвався.

Я кинув телефон на стіл, думаючи, що наша майбутня розмова буде складною. Але цей важкий етап треба пройти.

— Це було… дивно, — порушив тишу Паша, відкладаючи свій телефон. Він спохмурнів, аналізуючи те, що щойно почув. — Зазвичай її з Мілана трактором не витягнеш у розпал сезону показів, а тут вона добровільно пакує валізи і скорочує графік.

Він почухав підборіддя, хитро примружившись.

— Знаєш, мені здається, змія просто відчула, що яйця втекли з гнізда. Вона точно бачила ті фото з пабліку, Ромо. Жінки такі речі спинним мозком відчувають.

Я важко подивився на друга, спираючись двома руками на стільницю.

— Ти міг би підібрати якусь менш ідіотську аналогію? — пробурчав я.

Паша відверто розреготався, закидаючи голову назад.

— Зате життєво! Гаразд-гаразд, без зоології. Але питання залишається відкритим, друже. Що ти збираєшся робити зі своїм гаремом? Дружина повертається, коханка чекає…

— Не називай її так, — різко, наче вдарив батогом, обірвав я. Мій голос пролунав настільки жорстко, що Паша навіть перестав усміхатися.

Він здивовано підняв брови, переводячи погляд з мого стиснутого кулака на моє обличчя.

— Чому це? — не зрозумів він. — Тільки не кажи, що ви весь цей час просто трималися за ручки і читали вірші. Ти що, з нею ще не спав?

Я мовчав. Дивився на нього впритул, не збираючись присвячувати його в деталі свого життя. Мої відносини з Еліною надто особисті. Надто справжні, щоб обговорювати це як якусь інтрижку.

Паша витримав мій погляд кілька секунд, а потім його очі розширилися в раптовому осяянні. Обличчя знову розтягнулося в розуміючій, чисто чоловічій усмішці.

— О-о-о… — протягнув він, ляснувши себе долонею по коліну. — Зрозумів. Я все зрозумів. Ти таки переспав з нею! Ну ти даєш, Ромо. А казав «я не з таких, не зраджую дружині». Ти зайшов значно далі, ніж я пропонував тобі, коли радив просто розслабитися.

— Припни язика, Пашо, — я важко зітхнув і з силою провів долонею по обличчю, намагаючись стерти залишки втоми і роздратування. — Все зовсім не так.