Розділ 8.2

Таксі мчало в бік узбережжя, і з кожним кілометром пейзаж за вікном змінювався. Сірі панельки й шумні проспекти поступилися місцем високим парканам, доглянутим газонам і тиші, яку, здавалося, можна було купити тільки за дуже великі гроші.

Я сиділа на задньому сидінні, міцно притискаючи до себе рюкзак. Там, усередині, лежала моя уніформа: синє поло з логотипом «Чистий дім» і чорні штани. Я встигла заскочити додому й схопити їх буквально за хвилину, як і обіцяла Марині. Серце досі калатало від бігу, але тепер до нього додався ще й липкий страх.

— Приїхали, — буркнув водій, зупиняючись перед масивними кованими воротами з золотими вензелями. Напис над ними гласив: «Морський бриз».

Я розплатилася — точніше, додаток списав гроші з рахунку агентства — і вийшла на вулицю. Повітря тут справді пахло інакше: морем, хвоєю і грошима.

Охоронець на КПП — чоловік із кам’яним обличчям у формі, що виглядала дорожче за мій пуховик, — зміряв мене поглядом, від якого захотілося зменшитися до розмірів атома.

— Куди? — сухо запитав він, не виходячи зі своєї будки.

— Агентство «Чистий дім», — я намагалася, щоб голос звучав твердо, але він зрадливо тремтів. — До будинку номер вісім. Прибирання.

Він повільно перевів погляд на монітор, постукав пальцями по клавіатурі, а потім знову на мене. У його очах читалося німе запитання: «Ти справді збираєшся зайти сюди в цьому?».

— Проходьте, — нарешті кивнув він, натискаючи кнопку. — Вісімка — це третій поворот ліворуч, тупик біля скелі.

Хвіртка клацнула, пропускаючи мене у святая святих.

Я йшла ідеально асфальтованою доріжкою, роздивляючись будинки. Це були не просто котеджі — це були вілли. Величезні вікна, басейни, приховані за живими огорожами, і жодної живої душі на вулиці. Тут не ходили пішки — тут їздили на тонованих авто.

Будинок номер вісім виявився останнім. Він стояв трохи осторонь, наче відгороджуючись від сусідів, на самому краю скелі. Суворий хай-тек: багато скла, темного дерева й бетону. Він виглядав холодним і неприступним, як фортеця самотнього вовка.

— Ну що ж, — видихнула я, зупиняючись перед вхідними дверима. — Просто прибрати й піти. Нічого складного.

Я знайшла панель домофона, набрала код, який надіслала Марина. Замок пілікнув, спалахнув зеленим, і важкі двері безшумно відчинилися.

Усередині панувала напівтемрява. Жалюзі були опущені, створюючи ілюзію вечора. Я зробила крок уперед, і мої дешеві кросівки скрипнули на ідеальній мармуровій підлозі, порушуючи мертву тишу цього дому.

— Є хтось удома? — гукнула я про всяк випадок.

Тиша. Лише гудіння холодильника десь у глибині.

— Чудово, — прошепотіла я сама до себе, зачиняючи за собою двері й відрізаючи себе від зовнішнього світу.

Першим ділом я знайшла гостьовий санвузол — він був праворуч від входу. Навіть ця маленька кімната виглядала краще, ніж уся наша квартира. Величезне дзеркало з підсвіткою безжально висвітлило моє втомлене обличчя і розпатлане вітром волосся.

Я швидко стягнула свій одяг, акуратно склала його в рюкзак і натягнула уніформу. Синє поло з логотипом «Чистий дім» приємно холодило шкіру, але водночас нагадувало про моє місце в цьому харчовому ланцюжку. Я тут прислуга. Невидимка.

— Так, Еліно, зберися, — скомандувала я своєму відображенню. — Дві години роботи, подвійний тариф, і ти вільна.

Я вийшла в хол і оглянулася. Марина казала, що тут «безлад», але, схоже, у багатіїв свої уявлення про хаос. Кілька чашок на журнальному столику, недбало кинутий плед на дивані, стос паперів на столі. Нічого критичного.

Я вирішила почати з вітальні — величезного простору, поєднаного з кухнею. Тут пахло сандалом і чимось терпким, чоловічим. Цей запах здавався дивно знайомим, викликаючи в пам’яті якісь невиразні, неприємні асоціації, але я відігнала їх. Мало чим користуються багатії.

Увімкнувши пилосос, я методично проходилася по дорогому ворсистому килиму, намагаючись не думати про те, скільки він коштує. Потім узялася за пил.

Протираючи скляну поверхню масивного робочого столу, я зачепила стос журналів. Верхній з’їхав убік, відкриваючи обкладинку ділового тижневика «Бізнес і Влада».

Моя рука з ганчіркою завмерла в повітрі.