Вони познайомилися, як і належить у казках, на благодійному вечорі. Він — упевнений, статний, а вона — втілення ніжності. Місто завмерло в захваті, коли їхні погляди зустрілися. Їхній роман був стрімким, з обов’язковим весіллям — навіть не одним, адже вони влаштували урочистості і тут, і в столиці. Усі вважали їх ідеальною парою.
Але зараз, дивлячись на них, я відчуваю, що щось не так. Анна стоїть поруч із Романом, тримаючи келих шампанського, і намагається підтримати розмову. Він же уникає її погляду, відповідає односкладово, ніби роздратований. Між ними витає напруження, яке відчувають усі навколо.
Це не залишилося непоміченим, адже їх завжди вважали зразковою парою. Все життя міста крутилося навколо їхніх стосунків. Саме Анна вмовила Романа залишитися тут, а не повертатися до столиці. Завдяки цьому наше місто процвітало.
— Що сталося? — шепочу я, не відводячи погляду від цієї сцени.
— Ти серйозно? Не чула? — Оксана примружується й озирається, щоб переконатися, що нас ніхто не слухає. — Вони приїхали на вечір окремо. Уже це було підозріло. Анна прибула пізніше за всіх, а Роман весь цей час був з Пашею.
Павло завжди тримається поруч із Романом. Його незмінний супутник, який ніби наглядає за ним. І зараз він теж тут: неквапливо відпиває віскі, але поглядом уважно фіксує кожен рух Романа й Анни.
Анна щосили намагається зберегти обличчя. Її усмішка ледь тримається, хоча я бачу, як в очах горить відчай. Роман же стоїть навпроти, ніби зовсім не тут. Його думки десь далеко, а тіло присутнє лише формально.
— Ну й ну, — шепочу я, спостерігаючи, як напруження між ними згущується з кожною секундою.
— Цікаво, що стало причиною, — раптом промовляє Оксана, що стоїть поруч. Її очі горять цікавістю. — Вони ж три роки були ідеальною парою. Усі твердили, що вони по вуха закохані одне в одного. А весілля? Ціле місто його обговорювало. Навіть через десять років згадуватимуть.
Я знизу плечима. Ну весілля, ну ідеальна пара… Мені-то що? Плітки про життя багатих мене особливо не хвилюють. Але Оксана явно налаштована інакше.
— У всіх пар бувають кризи, — каже вона, роблячи вигляд, ніби прекрасно розуміє, про що говорить. — Кажуть, третій рік шлюбу — найважчий.
— Можливо, ти й права, — визнаю я, лише б припинити розмову. Але, судячи з її обличчя, їй хочеться копнути глибше.
Я помічаю, що ми тут не єдині такі. Гості нишком кидають погляди на сімейну пару, намагаючись не привертати до себе увагу. Цікавість у повітрі майже відчутна — немов електрика, що наповнює кімнату.
Я хапаю піднос із шампанським, щоб повернутися до роботи. Краще рухатися, ніж стояти в центрі чужих драм. Оксана, звісно, не заспокоюється. Її очі й далі прикуті до Анни й Романа, немов вона дивиться улюблений серіал у прямому ефірі.
Напруження в кімнаті посилюється. Аромат дорогих парфумів і квітів змішується з чимось важчим. Наче цей глянцевий світ починає тріскатися прямо на очах.
Анна підіймає руку, кличе мене. Я підходжу до трійці, відчуваючи, як ноги починають підкошуватися. Їхня аура — напружена й холодна — ніби пробирає до кісток. Я зупиняюся перед ними, тримаючи піднос, як щит.
І тут наші погляди зустрічаються. Роман дивиться на мене. Його темні очі пронизують мене наскрізь. Я відчуваю в них злість, втому, внутрішню боротьбу, яку він явно програє. Мене проймає тремтіння.
Я не повинна так реагувати. Не тільки тому що він одружений, а його дружина стоїть у двох кроках. Але і тому що я звичайна офіціантка, ніхто для таких людей, як він. Та його погляд залишає на мені відбиток.
— Принеси мені ще бокал, — каже Анна тихо, але твердо.
— Звичайно, — відповідаю я, подаючи їй келих шампанського. Вона бере його, намагаючись зберігати спокій, хоча руки в неї трохи тремтять.
— Ромо, я прошу тебе… — її голос звучить майже благально.
— Не зараз! — різко обриває він і відвертається, звертаючись до Павла.
Павло п’є свій алкоголь так спокійно, ніби все це його геть не стосується. Але я відчуваю, як його погляд теж на мить затримується на мені. Він вивчає, оцінює, але не більше.
Я відводжу очі, намагаючись не втратити професійний вигляд. Я тут не для того, щоб ловити увагу багатих чоловіків, на відміну від деяких.
______________________________
Дорогі читачі, дуже чекаю ваших коментарів. Чи цікава вам ця історія?
#11 в Молодіжна проза
#97 в Любовні романи
#25 в Короткий любовний роман
заборонені почуття, емоційно, багатий_хлопець_проста_дівчина
Відредаговано: 22.01.2026